Мирного всім дня, мої любі!!!

Сьогодні діє знижка на історію, Всеволода та Соломії. Спекотно, гаряче, пристрасно. Чи вдасться тендійній Дюймовочці приборкати запеклого ловеласа?!!

Соломія та Всеволод

Уривок.

— Навіщо ти скрутила сукню? — Суворо запитав чоловік.

— Цій сукні вже байдуже. Я більше ніколи її не одягну, зараз же викину у смітник, аби ніколи мені більше не нагадувала, про цей день, і про тебе за одно.

Взувши чоботи вирівнялася й хотіла взяти сукню, та він не дав.

— Ця сукня купу грошей коштує. — Знову суворо заявив, бавлячись з тканиною.

— Теж мені економіст. — Фиркнула Соломія. — Моє здоров’я та нерви дорожчі.

— Ти нікуди не підеш. — Грізно заявив.

Взяла шубу, й одягнувши її відмахнулася.

— Це ти так думаєш. — Заглянула відверто в його очі. — Не хвилюйся, я батькам про все розповім сама.

Перевела подих, взяла телефон розблокувала, пів на третю дня. Через пів години має розпочатися це все дійство зі заручинами, та байдуже. Заблокувавши екран поклала телефон у кишеню шуби, холодно додавши.

— Ти попросив звалити, що ж я йду. — Знизала плечима. — Я себе на смітнику не знайшла, аби зв’язувати своє життя з ким попало. Все-таки один раз живу.

Повернувшись з гордо піднятою головою подалася до дверей.

 Обігнавши її, чоловік замкнув двері на звичайний ключ і забрав його в кишеню. Зробив один крок схопив великою рукою за потилицю, притягнувши її обличчя до свого чола, крізь зуби процідив.

— Йди переодягайся, бо по іншому ти звідси не вийдеш. Мені набридли твої істерики.

— Забрав руки. — Суворо наказала, впевнено дивилася йому в очі. Хоча йому довелося нахилитися, адже вона значно нижча за нього і це ще на підборах.

Коли виконав її наказ сухо продовжила.

— Відчинив двері. Бо відчиниш ти їх чи ні, це вже нічого не змінить. Я передумала приймати твою пропозицію. Зараз телефоном замовлю гарбуза, його привезуть ще до початку церемонії. 

Приємного читання!!!