Привіт вам, сови. Сьогоднішня прода на книгу "Психолог для психолога" із області "стосується кожного автора". Та й котика теж. Про віддачу від того, що ми робимо. Віддачу, якої інколи немає.
— А ще знаєш, що бісить? — сумно нявкнув Кріс, лягаючи мордочкою мені на коліна. — От друкую я ці книги, стараюсь, ночами не сплю лапки стираю, а є такі читачі, які навіть рибки мені не ткнуть на книжечку. Уявляєш? Я заради них не сплю, не їм, а вони читають і мовчать...їй богу маніяки...
— Ну чого ти? — погладила його по м'якій шерсті. — Може вони просто не знають, наскільки це для тебе важливо? Спробуй сказати їм про це. Я впевнена, твої читачі тебе зрозуміють, вони ж люблять тебе.
— І як їм це пояснити? — сумно протягнув кіт, коли таксі зупинилося. — Вони ж не розуміють, що я тут намагаюсь пробратися через джунглі з голих сфінксів, з власників рибних портів та з описів березневих походеньок, де Мурка не знає від кого залетіла. Я ж душу вкладаю в свої книги, а не свої пухнасті дзвіночки!
Зізнавайтеся, що робите коли читачі мало залишають відгуків? Як сприймаєте? Як пробираєтеся крізь терни?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА що тут зробиш?
Можна в розділі в кінці нагадати
Посміялася зі сфінксів? чудовий розділ, хоча й стало шкода котика. Тицьнула йому коментар, щоб не засмучувався. Мир, котики та любов вам, авторе?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати