Переглядаючи блоги та ознайомлюючись із творчістю авторів сайту Букнет, випадково натрапила на сторінку Тетяни Гищак. Зацікавив блог, де автор запрошує колег по перу взяти участь у марафоні – написати рецензію або ж відгук за одним із запропонованих творів. Мені ідея видалась цікавою, тому також вирішила долучитись.
Серед списку запропонованих книг, увагу привернула одна назва – «Запах мандарин»: звучить на перший погляд ніби звично, сказала б, навіть, типово як для новорічних свят, хоча інтуїція мені підказувала, що в цій назві не все так просто і потрібно шукати підтекст.
Внутрішнє чуття мене не підвело. Ключем до розкриття ідейної лінії твору є мандарини. Їхній аромат, смак, ступінь доступності, ставлення героїв до цього тропічного фрукта – ці деталі мають свій індивідуальний метафоричний зміст.
Мандарини стали своєрідним обрамленням на початку та в кінці твору. Оля терпіти не може ці тропічні плоди. Вона важко переносить їхній запах. У Миколи теж своєрідне ставлення до цих фруктів, на перший погляд, чимось близьке до байдужжя, проте за цим герой намагається приховати свої важкі дитячі спогади. З ряду причин герої змушують себе вирушити на ринок, щоб напередодні Нового року купити до столу цей святковий атрибут.
Вираз «чудесне свято» звучить дещо іронічно, проте влучно пояснює сутність передсвяткової лихоманки, причину різкого дефіциту мандарин, поведінку та емоційний стан героїв. Найбільше хвилювання у мене викликав момент конфліктної ситуації через ящик «гідних плодів», його можна окреслити як експресивну зав’язку на початку твору. Як на мене, саме цей епізод є найяскравішим і масштабно розкриває емоційність, пікову стадію у першому розділі.
Присутність художньої деталі «мандарин» спостерігається на кожному етапі розвитку сюжету і, що найголовніше, кожного разу проявляється по-різному. Спостерігаючи за метаморфозами цієї деталі, можна спостерігати за змінами у житті героїв.
Спершу, на тлі передноворічної ейфорії, мандарини для героїв майже недоступні, на прилавках вони практично відсутні. Стан героїв аналогічний – вони самотні, байдужі один до одного і познайомились за дуже не приємних обставин.
Мандарини, як презент для Лідії Вікторівни, відкривають перед читачем нові риси характеру героїні. Вона сприймається як дуже справедлива та мудра жінка. В процесі розвитку подій ми можемо в цьому переконатись.
Ящик з мандаринами для Олі – як знак, що незабаром станеться несподіванка. Так згодом і відбувається. Прослідковується паралель між кислими мандаринами і важкою образою та болючими спогадами дівчини.
У фіналі Оля приймає правду. Стосунки з Миколою стають міцнішими. На столі знову мандарини. Цього разу вони солодкі і дівчина починає їх їсти. Різкі зміни в житті дуже часто породжують нові звички. Так і у випадку з Ольгою. Приймаючи нову дійсність, у дівчини змінюється харчова звичка. Лідія Вікторівна спокутувала свій гріх і вже не почуває себе такою самотньою. Микола з цього моменту по-іншому ставиться до новорічних свят та Різдва, тому що у нього з’явилися нові і дуже приємні спогади.
Книга стане в нагоді для тих поціновувачів короткої прози, хто цікавиться психологією, соціологією, конфліктологією і мають звичку спостерігати за поведінкою людей. Роман читається дуже легко, тому цікавим буде також для підлітків.
Впевнена, що не дарма обрала саме книгу Інни Турянської. Для мене це був досвід і кожен, хто прочитає цей роман, отримає з цієї книги свою мудрість.
Автору бажаю успіху, творчого натхнення і миру! Впевнених кроків у Вашій діяльності!
Посилання на блог марафону: https://booknet.ua/blogs/post/363457
Посилання на сторінку куратора марафону: https://booknet.ua/tetyana-gishchak-u10549726
Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zapah-mandarin-b410816
