Привіт вам. Поговоримо?
Знаєте, серед авторів існує така думка, що вони є героями своїх книг. Як гадаєте, наскільки це правдоподібно? Наскільки книги мають в собі реалістичності?
Не можу казати за всіх авторів скопом, але мої книги багато чого взяли з реальності. Взяти хоча б книгу "Психолог для психолога". Історія програміста, котрий видалив робочий акаунт — цілком реальна. Нажаль. Вона основана на реальному випадку.
Половина історій з "Відьминої служби підтримки" теж базується на нашому житті. Все це траплялося. Зрадники, виснажені жінки з чотирма дітьми, які хочуть щоб чоловіки побули на їхньому місці. Я все це чула своїми вухами та бачила власними очима. Як та Елайна.
"Відьмина служба кол-центру" то взагалі наше сьогодення. Більшість претензій та ситуацій були взяті з перших вуст. І...напевно тому ці книги так полюбилися читачам. Вони правдиві. Смішні. І...добрі? Після них ваші проблеми відходять на задній план і хочеться пожити трохи довше.
Тому так. Я думаю, що автор все ж таки переносить своє життя в книги. Можливо не повністю, але це є. Якщо пише про втому — автор втомлений. Якщо пише про зраду — автора зрадили/чи він. Як не крути, ми те, про що ми пишемо чи мріємо.
Що скажете? Ви живете в своїх книгах? Згодні з цією думкою?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНапевно, так! Підсвідоме ставлення і досвід часто переплітаються з нашою творчістю, як виразом нашої унікальної сутності. Кожен рядок або сторінка відображають не лише слова чи образи, але й наше переживання, цінності та життєві погляди. У процесі написання ми навіть можемо відкрити для себе нові рівні розуміння своєї внутрішньої мотивації та досвіду. Слова залишаються інструментом для вірування того, що якщо важко висловити навіть у звичайному спілкуванні. Завдяки творчості ми можемо вибудовувати мости між нашим внутрішнім світом та зовнішнім спостереженням, допомагаючи нам розкрити непередбачувані глибини нашої сутності. Таким чином, письменство є лише способом виразити свої думки та ідеї, але й розкрити всю себе, яку ми можливо ще не впізнали. Кожен твір стає відображенням нашого душевного стану, ставлення до світу та нашого внутрішнього досвіду. Таким чином, ми завжди можемо знайти власний слід у тому, що ми створюємо, і відкрити нові шари розуміння як самих себе, так і навколишнього світу через творчий процес написання.
Юлія Богута, ні, я не пишу для кількості. Два проєкти мої досі в роботі. Вони є на моїй сторінці. Я лишень розпочинаю цей шлях)))
Абсолютно погоджуюся. Автор часто відобрає в книгах те, що в нього на душі. Свої погляди, відчуття та бачення.
Інна Турянська (Innaturianska), Так)
Напевне не можна писати, не живучи в книгах))) Адже як занурити читача у світ та показати йому все, якщо сам цього не бачиш?))) А в моменти гніву книги рятують, бо на їх сторінках можна й виплакатися, й побитися))) Хоча найбільше люблю саме посміятися зі своєї тупості на сторінках своїх же книг)))))
Софія Вітерець, Я теж рефлексую, так жити значно легше
Звичайно, я додаю в книги свої враження, десь сцени з життя, десь трохи свого я.
І ще люблю писати про ті місця, де була сама.
От ще не дійшла до того, щоб вести щоденник, куди занотовувати почуте, щоб потім в книги додавати :)
Наталка Черешня, Я теж не веду.
Я дійсно проживаю свої історії. Проживаю те, чого мені не вистачає в реальності)
Анітка Санніфео, Якби вони ще втілювались - ті історії))
Одразу згадав фільм "Основний інстинкт", де авторка описала вбивство у своїй книзі, а згодом втілила його у життя... Це файно, якщо автор живе у своєму творі, але я до таких не відношусь)
Папоян Давид, Ніхто і не каже про 100 відсотків) саме про проекцію себе на книги
А якщо у книзі є два герої з протилежними характерами, погана і добра людина? Сьогодні читала про ситуацію, коли авторку назвали іменем однієї її героїні, типу це вона себе описала, бо автор підтримала у коментарях свою героїню, хоч та щось натворила там не добре. Я думаю, що іноді автор описує такі життя героїв, які їм цікаво було б прожити. Можна ж пофантазувати, прожити життя по-іншому у книзі?)
Галинка, Я не думаю, що читачі масово просять змінити сюжет без вагомої причини. Спробуйте дочитати, а там вже робити висновки. Скоріше за все там далі дійсно буде щось бридке.
Не певна, чи є я в моїх книжках) герої геть на мене не схожі, але я через те їх і люблю, що вони не такі, як я)
Юлія Богута, Не певна, може) кожен герой — носій прекрасних рис, а хто ж не захоче мати такі риси)
Однозначно, ми те, про що ми пишемо і як ми пишемо. В книзі завжди можна знайти автора. Це не означає, що автор ельф, якщо це книга про ельфів. Це не означає, що автор покидьок, якщо книга про них. Автор ховається як правило в одному з героїв, найбільш близьких до головного героя, бо так краще можна розгледіти що відбувається.
Тетяна Гищак, Так. Абсолютно згодна. Я наприклад часто лізу в шкіру фамільярів. Часто стикаюсь з ситуаціями, в яких просто хапаюсь за голову. Тому треба це буркотіння кудись діти. І я діваю в них. В "Сайленс" у мене совеня жаліється на життя та рятує всіх. А в "Психолог для психолога" рудий кіт автор. Хороша терапія. І на людях не зриваюсь, і читачам весело.
Окрім того, що Ми те, що ми їмо...))
Ми також і те, про що пишемо. Кожен автор переживає всі ці емоції, щоб якомога точніше все передати. А також те, що хвилює. Я завжди намагаюся додати вагомості тексту, показуючи важливі соціальні теми, які нас оточують, і на які ми не звертаємо уваги.
А ще є в мене один персонаж, який спостерігає за різними історіями. Майже як я, коли спостерігаю і записую ці історії)
Дмитро Євтушенко, так, згодна)
Так і є. В моїх книгах теж багато що базується на реальних фактах чи подіях. Те, що пережила особисто або чула від інших.
Настрій теж доволі часто вписується у певні розділи - сум, тривога, радість... Все це можна відслідкувати)
А ще, Інна Турянська колись відмітила в своєму блозі, що моїм історіям притаманний початок нового життя.
Це сталося напевно підсвідомо, але в моєму житті вже неоднарозово виникали ситуації, коли починати все доводилося з чистого аркушу. Це й зміна школи, навчання у виші, на яке я їздила в інше місто два рази на рік під час сесій, розлучення, й кілька переїздів, зміна роботи (пошуками нової роботи теж доволилося займатися багато разів, навіть змінюючи напрямки.
Звісно, все це впливає на нас. І саме це відображаєтсься на героях та сюжетах.
Анітка Санніфео, Певно тому книги й цікаво читати. Бо фактично ти лізеш в душу автора. Веселу, сумну, шукаючу надії, похоті чи агресії. У всіх своє.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати