Вперше взяла участь у марафоні саме тут, на Букнеті.
Випав мені твір "Сестра-ходжатка та знайда-дракон":https://booknet.ua/book/sestra-hodzhatka-ta-znaida-drakon-b399150
Назва вже привернула увагу, бо слова "сестра-ходжатка" звучать дивно, цікаво й незрозуміло водночас. Захотілося як мінімум дізнатися більше про цих сестер. І те, що я дізналася протягом читання, виявилося цікавим, справді.
Дуже сподобався всісвіт, показаний у творі: традиції, титули й соціальні прошарки, згадані автором було дійсно цікаво вивчати, як і драконячі, скажімо так, погляди на життя. Взагалі дракони цікаві вийшли, тільки одне "але": вони надто люди у тексті. Читаючи, я іноді забувала, що Джой, Кай чи інші — саме дракони, а не люди як ми з вами. Може, я придираюся, вибачте за це, просто завжди вихожу з того, що при зображення іншої раси треба пропрацювати її відмінності від людей. Прописати їх такими, щоб вони не відчувалися як твої сусіди з верхнього поверху, а були трішки іншими. Я саме про характери й поведінку зараз кажу, а не про фізіологію чи магічні таланти, про те як воні зовнішність змінюють, літають і таке інше.
І ще, читаючи твори з сюжетним поворотом як у "Сестрі-ходжатки" завжди думаю: а чи можливо закохатися в істоту, дракона в даному випадку, яку сам й виростив? Мені здається, відчуття тут будуть більш схожі на батьківські. Але, можливо, я помиляюся й в житті вселяке трапляється)) Тім більше й характер/особистість Джоя складніші й тому приваблюють сильніше (споейлерити не буду, але скажу що деякі повороти, повязані з ним мені сподобалися, а деякізаскочили зненацька))
Персонажів дуже багато цікавих. Найбільше сподобався Кай — дитина ж)) Асіят іноді трохи бісила, важко сказати, чому. Сандер також цікавим вийшов. Виявляється щось хороше в ньому таки є. Але все одно витирпіти його важко, що для книжкового героя скоріше плюс ніж мінус)))
Єдине, що не сподобалося: події відбуваються дуже швидко, описів іноді не висточало й відповідно атмосфери. Ну от фінальна глава з мотоциклистом: така подія має бути напруженою, а вона подається без емоцій, сухим фактажем, то як сторонній глядач я нею не проникаюся повністю. Ну це таке, просто згадка на випадок якщо автору це важливо.
В цілому приємний твір, цікавий всесвіт, особливо — фізіологія драконів)) Дякую, авторе та бажаю вам подальших успіхів!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, Карліно, ваші враження дуже важливі для мене. Погляд зі сторони, тим більш такий розгорнутий, дозволяє побачити те, що ховалося від ока.
Ходжатка - та що ходить за хворими. Застаріле слово, що і в найкращі свої часи було не надто вживаним. Для драконячого світу воно здалось мені підходящим. Про ходжаток, як і про весь світ, йдеться ще в іншому романі циклу - "Розклади драконячого кохання". А от те, що дракони в цій книзі занадто людяні і є відображенням основної ідеї циклу. Від першої книги до останньої вони стають все більш людянішими, а наприкінці "Ходжатки" Джой говорить: "Гадаю на нас чекає повне злиття з людьми".
Сандер і Асіят це мої улюбленці. ))) Асіят вибішує всіх, в тому числі і мене )), а Сандер, він такий драконисько!
На те, що книжка швидко кінчається, ви скаржитесь не перша. Не люблю тягнути кота за хвіст, тому інколи не знаю, що можна додати до тексту, щоб оповідь стала довшою. Можливо над цим треба попрацювати.
Ще раз дякую, і нехай у вас в житті все складається добре.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати