ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ!!!

Сьогодні діє знижка одразу на дві історії циклу "Подорож у часі". На вас чекає трішки фентезі, справжні почуття та пригоди.

НА ГРАНІ РЕАЛЬНОСТІ.

Килина та Яромир

УРИВОК.

— Спасибі, вам, що підвезли та вибачте за неуважність на дорозі. — Тремтіння охопило тіло. Рука лягла на ручку на дверях, але вони не відчинилися.

Перевела збентежений погляд на чоловіка, який відверто дивився на неї.

— Відчиніть, будь ласка, двері. — Хвилювання зростало.

— Не квапся, Килино. То, ти так квапилася на співбесіду, в цей палац?

— Так! — Нічого не зрозумівши, кліпнула очима.

— Що ж Килино, я і є той жахливий власник цього палацу. — Випалив чоловік.

Дівчина відчула, як по тілу пройшовся холод. Раптом клацнули замки на дверях. Розуміла їй пора. Бо після всього, їй місце роботи тут точно не світить.

— До побачення! — Поспіхом на емоціях випалила та вистрибнула з машини, подавшись геть.

Встигла обійти машину, як перед нею вже стояв незнайомець, відверто заглядаючи в очі.

— Килино, ти куди? — Напружено поцікавився.

Серце з грудей дівчини вискакувало. Чомусь здавалося, цей чоловік так розважається.

— Додому! — На емоціях фиркнула.

— Чому? — Здивовано перепитав чоловік.

— Я може й роззява, але добре, розумію, що після всього, співбесіду не пройду. Тож навіщо тратити свій та ваш час, даремно.

— Чому ж? Навпаки! — Примружившись, красивим голосом, повідомив чоловік. — Співбесіду ти пройшла. Мене звати Яромир Северинович. 

ЗА МЕЖЕЮ МОЖЛИВОГО!

Владлен та Маріанна

УРИВОК.

— Що ти тут робиш, одна? — Красивим басом поцікавився незнайомець.

— Г-гуляю! — Затинаючись відповіла дівчина, від нервів в руках перебирала шнурки навушників, а тоді вдаючи впевненість додала. — І я не одна, а з друзями.

— Що ви тут робите з друзями? — Змінився на обличчі чоловік.

— Відпочиваємо. Ми екстремали. — Страх поволі відступав. Не знала хто перед нею, але правду першому зустрічному розповідати не збиралася.

— Ви знаєте, що тут небезпечно відпочивати? — Холодно заявив чоловік, виплюнувши соломинку.

— Чому? — Напружено запитала Маріанна. Тон чоловіка їй зовсім не подобався.

— Ви не місцеві? 

— Ні. — Чесно зізналася Маріанна. Присутність цього чоловіка бентежила та лякала її, та все ж нагадала. — Ви не відповіли. Чому тут небезпечно?

— Тут все просякнуте негативною енергетикою. У цих місцях на рівному місці стаються нещастя.

Маріанна хмикнула, й з викликом дивилася в його окуляри.

— Такий дорослий, а вірите у казки... — Чи може залякати вирішили? — Посміхнулася йому в обличчя. — Не страшно.

Чоловік весь напружився, на обличчі виступили жовна.

— Ти можеш вірити у, що завгодно, та спитай у матері, яка знайшла своїх близнюків неживими на території старого замку, минулого року. — Чоловік відвів погляд у бік, а тоді глянувши на дівчину додав. — Причину смерті так і не встановили...

Від цих новин холод пробігся по тілу Маріанни. Стало так моторошно. Розсердилася, була переконана цей здоровило залякує її.

— Ідіть до біса зі своїми страшилками. Ви навмисне вирішили нас залякати. — Відхилившись від дерева, подалася в бік дороги, оминувши чоловіка.

 

​​Пприємних емоцій від читання!!!​​​​​​