Чи маємо ми писати тільки про тих, про кого "варто

Один з сьогоднішніх коментів до глави "Два будинки мільярдера" змусив мене замислитись. Чи маємо ми писати тільки про героїв "про яких варто писати"?

Дам трохи контексту:

17.08.2023, 15:09:54

Олю вивезе в Харків,а Оксана?Будинки будував Андрій до тюрми чи після?Живуть в різних містах?Настя батькові подзвонила,що мама все знає і щоб приїжджав швидше,бо в них мало часу.Вони знову вішали"лапшу"Олі на вуха?,а Насті тоді вже років 18(Валера вже ходив в школу)Розумію,що з Андрієм все добре,при грошах,раз замовив книгу про себе,тільки для чого?Ні одна ваша книга не має такого низького рейтингу і стільки негативу.Є герої про яких варто писати.Вибачте,це моя думка.я прочитала багато ваших книг,а ця ні'кого позитиву не дає. 

На цей коментар першою відповіла не я або Марʼяна, а інша читачка, яка, як на мене, доволі непогано сформулювала відповідь, тонко прочитавши один із посилів, які ми з Марʼяною намагались дати, ось цей коментар:

17.08.2023, 15:54:11

Тому що це життєва, реальна історія і тут не придумати щось рожеве, сопливе, тут не виправдати цинізму і егоїзму чоловіка, невиправдати туплї наївності і небажаннябачити реальності жінки... Життя буває дуже жорстоким і гидким автором, який позбавляє всіх фарб і яскравості життя... Але це як і хто на це дивиться. Хтось бачить крах, огиду, мерзенність, а хтось бачить можливості... Оля загрузла. Їй казали про те щоб якось міняти своє життя, ставати самостійною, але вона залізлав кокон із ілюзій, обклалася кастрюлями і їйтак добре... Я невиправдовую Андрюшу, бо міг розлучитися з Олею і дати їй можливість почати жити для себе, побачити в усьому себе, але він вибрав гру, яка його задовільняла і здається дочку теж...

Відповісти 

17.08.2023, 16:33:59

Nadia Hrytsiuk, Я теж так думаю.не розумію,для чого і для кого(читачів)викладається ця книга?мораль цієї книги?..Автори пишуть те,що їм розповіли(хто платить гроші, той замовляє музику).Зараз важкий час,гинуть наші хлопці,а хтось хоче книгу про себе."Ти можеш взяти все,що хочеш-сказав Бог людині,показуючи ій всі. земні блага:тільки не забуть потім заплатити" Якось так...це є правда.

***

По-перше, нам за це ніяких грошей не платили. Я сама зацікавилась історією, розповіла коротко Марʼяні Долі, вона теж зацікавилась, і тоді ми вже вирішили дійсно її написати. Прототипи дали дозвіл, ми навіть імена не змінювали(тільки прізвиська в тюрмі, це змінювали). 

ЯКА МЕТА НАПИСАННЯ ЦЬОГО ТВОРУ? 

Буду говорити особисто за себе. Я хотіла розвіяти деякі ілюзії і якщо ви читаєте мої книги, щоб розслабитись, то "Два будинки мільярдера" краще навіть не відкривайте.

Скільки книжок про багатих і владних, які стають милими лапочками, змінюються, кидають погані звички, починають нове життя заради тієї єдиної, стають зразковими сімʼянинами і тому подібне???

Та навіть в мене таких книг немало. Ні, я зазвичай пишу від початку про доволі хороших хлопців, хай хороші вони тільки в глибині душі)). Мажорів, балуваних, але добрих і з "совістю", яка рано чи пізно прокидається. 

Книга про Андрія не така. Вона від початку, з першої глави НЕ ТАКА. 

Так, більшість з вас приходить сюди почитати милі історії про щире кохання, отримати заряд позитивних емоцій, "прожити" життя милої героїні, яку щиро кохають, за яку боряться, яку носять на руках... Часто вона бідна-нещасна селючка-провінціалка, а закохується в неї ніхто інший, як мільярдер-мажор-політик та бозна хто ще...

Вам подобається читати ці книги і вони теж мають право на існування, на життя. Вони потрібні, щоб втекти від реальності в книгу.

Але знаєте, такі книги, як "Два будинки мільярдера", потрібні для того, щоб змінити свою реальність. Якщо ваша реальність схожа на ту, що там, я щиро хочу побажати вам сил і рішучості на те, щоб наважитись і спробувати змінити своє життя, а не жити у книжкових казках.

І так, не всі мільярдери стають лицарями своєї однієї-єдиної, уявіть собі. В житті воно якраз частіше навпаки... Не хочу, щоб ви жили ілюзіями.

Такі книги теж потрібні, інколи я думаю, що вони потрібні набагато більше, ніж ті інші, де все "довго і щасливо, в один день і тп". А все через те, що я хочу, щоб ви ДУМАЛИ ПРО СВОЄ ЖИТТЯ І НЕ МАРНУВАЛИ ЙОГО. 

На цьому у мене все. 

Дякую вам за коментарі та ваші емоції під книгою, це справжнє щастя для автора бачити, що книга настільки сильно впливає на вас. В принципі, саме заради цього впливу я колись і почала писати... І думаю, це все ще одна з головних моїх цілей.