Вітаю, мої найкращі!!!

Запрошую до захопливої, відвертої, завершеної історії, Лева та Олени, з роману "Ти вже належиш мені". Сьогодні діє знидка на історію цією пари. У книзі є: поряток, спекотна ніч, втеча героїні, протистояння героїні, наполегливий та владний герой, а також щирі почуття.

Продовження тут

УРИВОК.

— У мене немає ні дружини, ні дітей. — Буквально прошипів їй в обличчя.

— А, Марк? — Страшенно нервуючи, з недовірою перепитала Олена.

— Марк, мій племінник. Зараз його сестра хворіє, і мати мусить бути поруч з нею, адже мій шурин поїхав у відрядження. Тому я допомагаю своїй сестрі. Це зрозуміло! — В голосі чоловіка звучала неприхована лють.

Олена вся тремтіла. Тепер чомусь ще більше боялася його.

— Відпустіть мене! — Здавлено попросила.

Лев стоячи навпроти, оперся в стіну рукою, над головою дівчини, і не погоджуючись заперечив.

— Навіть не проси.

— Ви нахабно крадете, мій час. — Зірвано заявила. Хотіла якнайшвидше втекти звідси.

— Скільки коштує твій час? Скільки? — Грубим басом допитувався, важко дихаючи. — Я заплачу любу суму. Тільки скажи, скільки?

Олена не змогла втримати сльози. Вони горохом покотилися по щоках. Він сприймав її за повію, за продажну дівку. Що ж все правильно, вона ж тоді переспала з ним. — Що ж він ще може думати?

— У вас грошей не вистачить. — Витерши сльози, зірвано заявила.

Лев розсміявся їй в обличчя, істеричним сміхом, а тоді зухвало заявив.

— Дурненька, у мене вистачить грошей, щоб купити тебе цілком та назавжди, ти тільки суму назви. — Жовна заходили на обличчі. Відвертий погляд спопеляв. — Скільки? 

Приємного читання!!!