Майк підбіг до шафи й дістав обережно складену форму. Хлопець одним оком зиркнув на годинник: одинадцята година вечора.

– І що йому треба в таку пізню годину? – пробурмотів Майк собі під ніс, знімаючи светра.

– Почекай, – спантеличено сказала Дафні, – ти збираєшся переодягатися ТУТ?

– А де ще? Це, взагалі-то, моя кімната, – резонно відповів Майк. Він помітив, як щоки Даф стали червоними.

– У тебе є ванна.

– Даф, я спішу. А якщо тобі щось не подобається, тебе ніхто тут не тримає, – прошипів хлопець.

Він зняв футболку й потягнувся до чорної сорочки. Він узрів на собі прискіпливий погляд подруги.

– Можливо, обернешся?