Мирного всім дня!

Запрошую вас, мої хороші до нового розділу роману, "Морок. Повірити у неможливе". 

Чи легко повірити батькові, якщо певний час він був ладен викорастити доньку у власних, цілях, а за не послух був готовий стерти на порох?!! Прожене Злата батька, чи все ж дасть йому шанс?!!

Злата та Нестор

Уривок.

Стоцький важко зітхнув. Довго мовчав. Хоча донька чекала на приступ люті та істерики з його сторони. Здивувалася, адже цього не трапилося.

— Можна, я провідуватиму тебе?

Таке запитання взагалі вибило Злату з рівноваги. Боялася його провідин, не могла йому довіряти.

— Навіщо? — Здавлено запитала. — Тепер я ще більше осоромлю тебе... — Що ти замислив? — Зірвано запитала.

— Злато, не нервуй, тобі не можна.

Попросив батько. В його очах бачила щось схоже на жаль, але повірити йому до кінця не могла.

— Я нічого не замислив. А, щодо сорому?!! — Чоловік важко зітхнув. — Не переймайся. Одним більше, одним менше.

— Тату. Благаю не губи мою дитину. Молю! — Просилася Злата зі сльозами.

— Злато, заспокойся. Я нікого не збираюся губити. Просто хочу інколи приходити до тебе, і все. — Ще раз повторив батько.

— У твоє, просто, не легко повірити. — Здавлено зі сльозами промовила Злата.

— То можна, все ж тебе провідувати? — Ще раз перепитав батько...

Приємного проведення часу за читанням!❤️