Адреналін. Він потрібен мені більше за кисень. Він проганяє з голови усі думки, змушуючи увімкнути лише інстинкти, рухатися тільки вперед.

Витискаю ручку газу на максимум та розсікаю повітря, яке свистить у вухах крізь шолом, заглушаючи рев двигуна. Ніч і швидкість – моя стихія. Мета – дійти до фінішу першим. І я це зроблю.

Скидаю швидкість та залітаю в поворот під кутом, майже торкаючись коліном асфальту. Вирівнюю байк і знову витискаю усю силу з мого коня. Попереду розвівається чорно-білий прапор. Нагинаю корпус ще нижче, аби покращити аеродинаміку та за лічені хвилини зі свистом гальмую, лишаючи темні смуги на асфальті, під оглушливі крики глядачів. Слідом за мною зупиняються ще вісім учасників.

- Ми в тобі не сумнівалися, Соколе! – плескає по плечі букмекер, коли знімаю шолом.

- Жени гроші, Арсе, і я поїхав, - усі ці люди дратують. Мені даром не здалися їхні дифірамби. Все, що їм було потрібно – зірвати куш, а мені – відчуття. На цьому крапка.

- Куди так поспішаєш, Соколовський? А вечірка?

- Я святкую сам. Виграш.

- Тримай, - простягає конверт. – Перераховувати будеш?

- Ти ж знаєш, якщо вирішиш грати зі мною в такі ігри – знайду нове місце і потягну за собою усі ці мажорські пики.

Ховаю конверт до внутрішньої кишені куртки та збираюся знову одягнути шолом. Потрібно забиратися звідси. І випити.

- А як же подарунок переможцю, Адаме? – зліва підпливає довгонога білявка, прикушуючи пухкі губи. Проходжуся поглядом по оголених ногах у коротких шортах та пишних, навряд чи справжніх, грудях в обтислому топі. Зійде.

Віддалено чую звук поліцейської сирени та бачу мерехтливі сині вогні. Потрібно вшиватися.

- Застрибуй, крихітко, - подаю білявці свій шолом, який вона відразу надягає та вмощується позаду і я зі свистом рушаю в протилежному від копів напрямку, але одна автівка різко розвертається та кидається слідом. Нова доза адреналіну від погоні викидається в кров та розноситься тілом, викликаючи божевільний азарт та збудження. Те, що треба. Проношуся вулицями нічного міста, плутаючи сліди. Блонда позаду навіть не верещить, лише міцно втискається грудьми у спину.

Через двадцять хвилин, коли розумію, що повністю відірвався, паркую байк біля нічного клубу.

- Злазь, крихітко, приїхали.

Хлопець буде трохи лихачити. Чи не трохи)) Нагадую, що його історія буде 18+