Щойно у рамках безстрокового марафону від Тетяни Гищак закінчила читати "Кафе старожитностей. Великоднє меню" від Карліни Бенд. Історія захоплює із перших же речень, а те, як магічне переплітається із реальним — справді вражає. Поява в житті головного героя Марка, переселенця із Щастя, та його сім'ї, магічного Кафе старожитностей, стається дуже гармонійно, і дуже вчасно — для самого Марка, який загрузнув у стресові, проблемах та болючих спогадах про помилки минулого, які неможливо тепер виправити.
Містичні події, бесіди із дивакуватим власником, ілюзії (чи ні?) та внутрішні переживання головного героя — те, заради чого варто прочитати "Кафе старожитностей". Але не лише це — сюжет розгортається перед читачем, як той клубок; а а художні описи залишають на серці акварельні сліди та присмак великодніх тістечок... Утім, якщо Ви зараз не розумієте, про що я — Ви обов'язково збагнете, коли прочитаєте.
Твір, без сумнівів, глибокий. Написаний чуттєво та емоційно. Зізнаюсь, я плакала. Від суміші абсолютно різних емоцій. Це були мої найкращі 41 сторінка за доволі довгий період часу.
І я прочитала їх швидко — хоча внутрішньо хотілось розтягувати. Подовше залишитись у "Кафе старожитностей" разом із Валентайном та його чорним котом Юсі.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗгодна з Вами, твір по-справжньому художній. Барви, що переходять в емоції і навпаки.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати