...який отримала Лія від Темного Лорда?

Ось вам невеличка візуалізація ;)

— Що це за прикраса? — я вирішую піти іншим шляхом. 

— Це амулет.

Чаклун відповідає таким тоном, ніби ці два слова взяли, та й все пояснили. Хоча мені раніше доводилося бачити різні амулети в матінки, але вони були значно непомітнішими та зробленими з гілочок, тканини та різних трав. 

— І що він робить?

На це запитання Темний Лорд відповідає не одразу. Він опускає погляд і кілька довгих-предовгих секунд дивиться на металеву пташку між моїх грудей. 

— З його допомогою я зможу вчасно дізнатися, якщо тобі загрожуватиме небезпека.

Я мимоволі опускаю погляд на підвіску. Вона все ще холодна, хоча за час, що минув, мала би давно вже нагрітися.

— І знімати її мені, звісно, не можна? — саркастично питаю я.

— Так.

Очікувана та вкрай передбачувана відповідь. Я обережно торкаюсь кінчиками пальців одного з розкритих крил. На диво тонка робота — можна не тільки побачити, а й відчути на дотик кожну пір'їнку. І попри загрозливий вид, всі гострі кінчики виявляються гладенькими та округлими.

— А що це за птах? Ніколи таких не бачила.

— Гірський орел. Ці птахи не бояться людей, але воліють триматися подалі, тому побачити їх можна тільки високо в горах.

Я задумливо киваю. Певною мірою це схоже на звички самого Темного Лорда. 

— Якщо захочеш, — додає чаклун, — я тобі їх покажу. 

Здивовано піднявши очі, я встигаю спіймати тінь кривої посмішки на його обличчі.

Книга знаходиться тут (гіперпосилання активне, тож тиць на напис ;))