Для чого ми пишемо: щоб бути почутими чи щоб почути себе? Цікаве запитання… Ставлю його Вам і сама усміхаюся, бо раптом зрозуміла, що й моя власна відповідь не така вже й однозначна. А справді - для чого ми пишемо? Для

«Що зі мною, пресвята Діво? Чому? Чому так жарко і боляче? Хоч би не захворіти... страшно втратити таке місце...». Руки тремтіли. Голос зривався, горло ніби стискало. В церкві було напівтемно. Святі уважно, наче співчутливо,

Привіт, мої любі!❤️ Коли у мене поганий настрій – я рятуюся Куперами, циклом книг «щасливо одружені», бо з ними ти буквально відроджуєшся, черпаючи сили в тому вирі позитиву, гумору та харизмі героїв!) Саме сьогодні

Любі читачі, сьогоднішня глава книги "Аудит для боса-жиголо" — це просто суцільний вогонь, тонкий гумор і... несподіваний компромат! Якщо ви думали, що Макс — це єдина проблема Марти, то ви просто ще не бачили,

Хкй. Монстр. Лиходій. Вбивця. Людина, яка робить речі, після яких у реальному житті ми б сказали: «Триматися від нього подалі». А потім цей самий персонаж з'являється в книзі... І раптом у нього тисячі шанувальників.