Добрий вечір, мої сонечка!!!

Запрошую до нового розділу роману, "Морок. Повірити у неможливе". 

Нестор та Злата

Уривок.

— Мила моя, ти ж знаєш, що тоді у лютому, я сильно травмував руку. Мені самому потрібна операція, аби моя рука функціонувала, як раніше. — Зітхнув. — Та саме про це, я і хотів з тобою поговорити.

Злата вся напружилася. Серце вмить забилося від хвилювання. Її лякало саме слово операція. Страх за коханого чоловіка оселився в душі.

— Несторе, це складна операція? — Стурбовано запитала.

Чоловік зітхнув пильно дивлячись їй в очі, а тоді пригнічено заговорив.

— Мила моя, у мене відрядження за кордон. В нас з колегами, аналітичний обмін досвідом зі закордонними медиками.

Злата ще більше збентежилася. Серце стиснулося, вона ж тільки звикла до нього, та ще й теперішній її стан... З ним стала надто чутливою та вразливою. Зовсім не бажала аби Нестор їхав. Розгублено дивилася в очі чоловіка.

— Коли ти їдеш?

— У неділю. — Чоловік примружився, а за секунду, його обійми стали міцнішими.

Душа занила, ніяк не бажала залишатися без нього. Боялася аби батько, за час його відсутності не добрався до неї.

— Ти на довго їдеш? — Само зірвалося з вуст.

— Ні. На три-чотири дні. Мої колеги, взагалі вилітають в суботу, а я хочу ще на один день залишитися з тобою. — В його словах не відчувала особливої радості. — Злато, зрозумій, я мушу їхати.

Дівчина зітхнула. Розуміти розуміла, але відпускати не хотіла ніяк. Проковтнувши ком відчаю, нагадала.

— Нам же до весілля потрібно готуватися, часу трохи більше ніж місяць залишилося. — Сподівалася, може хоч це стримає його.

Приємного вечора та насолоди від прочитання!!!

CE8jwpkk — маленький подаруночок.❤️