Зізнаюсь, особливо часу на читання, зазвичай, не вистачає. Проте, якщо вже знайдеться книга, що “зачепила”, то відірватись дуже складно.

Відкрила і поринула в історію навіть не з перших сторінок, а з перших речень.

Стиль автора просто неперевершений. Татія так вміло малює словами книгу, що не просто слідкуєш за розвитком подій, а насолоджуєшся загальною картиною, ніби бачиш її та переживаєш все разом з героями.

Головній героїні по-справжньому співчуваєш. Дісталось їй від долі (чи фантазії автора) наповну: і хвороба, і булінг, і авторитарний характер матері, і невдалий досвід стосунків з чоловіками... Катерина обзавелась комплексами, проте навчилась жити та розвиватись навіть в таких складних умовах. Радієш, коли Катя еволюціонує, бореться з вічною тінню материного авторитарного впливу та сміливо обирає власний шлях, вчиться бути сильною та показувати власний характер. Проте й залишається жіночною та поступливою, коли справи стосуються Єгора. Героям ще доведеться подолати довгий шлях, побороти власні страхи, спричинені минулим досвідом. Навчитись довіряти один одному. Відкритись.

А головне, дуже хочеться вірити, що Катерині вдасться змінити те, що вже сталось одного разу та запобігти загибелі коханого чоловіка.

Зрештою, книга насичена, неймовірно гарно написана та міцно тримає читача. Хто зацікавився – назва “клікабеьна”, тож вперед читати.

А я вже дісталась другої частини.

Можливо, хтось вже читав? Поділіться власним враженням від історії. Тільки без спойлерів)

О, хто чекав знижку на “Непутящий некромант” – саме сьогодні на книгу діє знижка.

Всім гарного настрою, приємних історій та тихого дня.

З любов’ю та теплом, О. Гуйда.