Давненько ми з вами не зустрічалися у блогах! Зараз не маю надто багато вільного часу, тому надаю перевагу писати книги, а не спам:)))

Дякую всім, хто зі мною❤️ Ваша підтримка для мене дуже важлива!

Почнемо з "Парі на мою гордість"

Ви ще й досі її не читаєте? Обов'язково приєднуйтеся до нас! 

Це – Ніна.

Вона має багато втрат та важке дитинство. Ніна обожнює автомобілі та перегони. 

Я могла б розповісти про неї безліч інформації, проте не люблю спойлерити))

А це – Макс.

Дивний, непередбачуваний, трохи жорстокий та небезпечний. І він достобіса лякає Ніну своєю увагою.

Що з цього вийде? Читайте у книзі "Парі на мою гордість"

А поки ось тримайте один з уривків:

Я сиділа на його колінах не менш як годину. Він весь час дивився на мене, ніби я була чудернацькою картиною. Але, дякувати богу, більше не чіпав. Зігнуті коліна добряче затерпли, але скаржитися не збиралася. Нічна прохолода пробралася під одяг, хотілося повернутися в дім. Я терпіла незручність та чекала, коли ця гра Максу  набридне.

Зрештою, десь у кімнаті, задзвонив телефон і він дозволив мені злізти. Не довго думаючи, закуталася у плед та сіла на сусіднє крісло з ногами. 

Він причинив двері в кімнату й розмовляв з кимось дуже довго. За цей час я встигла трохи зігрітися та навіть заспокоїтися, повіривши у те, що все обійшлося. 

Згодом Макс знову з'явився на балконі.

– В кінці коридору справа ванна кімната, рушник можеш знайти у шафі. Спатимеш тут, – махнув рукою на велике ліжко.

Сказавши це, він збирався йти, але я зупинила хлопця проханням:

– Я хочу повернутись додому.

Подивившись кілька секунд в мої очі, Кириленко твердо відповів:

– Ні.

Ну і до інших новин!

Книга "Там, де приземляються зорі" змінила обкладинку, тож не губіть! 

Дуже дякую всім, хто читає мої книги та любить їх! Це зігріває моє серце!