Це історія про кохання між фанаткою та її кумиром!

Колись, коли Кір був на роздоріжжі через те, що його продюсери контролювали його творчість і не давали зробити і крок не в той бік, він випадково після запису зустрів у студії дівчинку, свою фанатку. Вона сказала йому постаратись і рухатись до мрії. Саме її слова спонукали його кардинально змінити життя і по суті почати свій творчий шлях заново. 

Але коли він навіть переїхав від батьків-продюсерів і кинув групу, продюсери обʼявили, що він просто поїхав за кордон. Він так і не почав свій шлях з нуля... Однак все змінилось, коли одного до нього в квартиру постукали...

Коли він відчинив двері — побачив свою фанатку, яка авжеж його не впізнала. Вона сварила його через гучну музику, а він не міг повірити, що це вона... Це здалось йому долею. Фанатка скаржилась, що її і так мають виселити, вона збирається і тп, а тут він зі своєю музикою....))  А тут ще й колишня його заявилась...)) 

Несподівано, але перша ж зустріч на майданчику Міли та Кіра в книзі "Це тільки бізнес, крихітко!"закінчиться поцілунком і укусом, зараз дам вам цитату:

— Ти, музикант недороблений, та я... — вона зло подивилась на мене, але я знов був швидшим: притиснув її до себе і втягнув у поцілунок, дивлячись при цьому прямо на Наташу.

Та широко розтулила очі і рота. Так і хотілось вигукнути «Гей, Наташко, рота закрий, а то муха влетить! Влетить і здохне там від недружньої атмосфери».

Я усміхнувся крізь поцілунок, а Наташа... Вона тріпнула своєю копицею розкішного золотавого волосся, тупнула ногою в довгих фірмових підборах і кинулась до ліфта, а потім натиснула на кнопку, дочекалась відкриття дверей і зникла за ними...

Тільки в цю мить я відсторонився від своєї фанатки і перевів погляд на неї. 

— Ти... — тепер в неї в очах стояли сльози.

— Гей, каченятко, ти чого? — здивувався я. 

— Ти вкрав його! — вона почала бити мене своїми маленькими кулачками прямо в груди. — Спочатку Лука кидає музику, потім мене виселяють з квартири, потім я навіть заснути не можу через твою музику, а потім ще й ти робиш таке!

Це все виглядало дуже кумедно, але... А що як вона насправді журналістка? Ні, тільки Наташка й знала, що я живу тут. А вона мене не видасть навіть під тортурами... Та й мала вона для журналістки, і в коридорі вела себе точно не як журналістка…

— Крадій! — вона, схоже, мала ось-ось розревітись. 

— Я нічого не крав, про що ти? — я продовжував усміхатись. 

— Ти вкрав мій перший поцілунок!.... — в сльозах вигукнула вона і несподівано зарядила коліном прямо мені в причинне місце.... 

Дякуємо всім за покупки книги "Це тільки бізнес, крихітко!" зі знижкою, для нас це найкраща підтримка! 

Ваші Влада та Марʼяна =)