“Закон збереження кохання” — третя частина трилогії Єви Ромік (https://booknet.ua/book/zakon-zberezhennya-kohannya-prigodi-nepravilnogo-princa-b411350 ). Як і у перших двох книгах події відбуваються у фантастичному світі, де зберігають пам’ять і енергію у кристалах, переміщуються між планетами через просторові переходи, де уживаються разом менталісти, емпати, пророки, елорги і пересічні люди. Тут поєднуються протистояння, політичні інтриги, наукові дослідження і проблеми батьків і дітей. Але основною червоною ниткою проходить історія кохання.

Головний герой, Марс — неправильний принц, подолавши свої внутрішні перешкоди, робить, на кінець, правильний вибір у житті. І цей вибір запускає у хід древнє пророцтво, що здатне змінити світ.

Ідея та ж сама, що і у другій книзі — міцна сім’я, де один за всіх і всі за одного, здатна подолати будь-які перешкоди.

Особисто для мене цікавою виявилася історія Відаля і його сина, а ще поведінка батька Марса, який як виявилося любив сімнадцятого принца більше за інших.

А зацікавлення виникло щодо домінантного гену раннього посивіння. Зрозуміло, що після стрибків у часі у Макса з психікою не все було в порядку, але щоб аж так? Як на мене, не достає якоїсь вагомої причини, чому від вигляду сивого волосся, він відсахнувся від Арнель. Щось повинно було бути таке в минулому, щоб зовнішній вигляд молодої дівчини пересилив емпатичні відчуття. Як на мене, щоб втекти від нав’язаного шлюбу було б достатньо того факту, що в нього забрали двадцять років “вільного” життя.

Це сиве волосся могло б спрацювати за законами Менделя в інтригах між домами. Якщо всі Шардійці АА, а генетична мати Арнель не сива (аа), то Арнель може бути тільки Аа і двійня могла не успадкувати ген ранньої сивини. Це видає походження Арнель, бо за контрактом за цим геном вона повинна була бути АА, а всі діти мали рано посивіти.

За динамікою сюжету мені здалося, що твір в середині трохи гальмує — задовго герої грають в бадмінтон і дивляться фільми) Але з іншого боку це дає можливість розвинуться почуттям. В цьому проглядається певний жанровий конфлікт. Технології і фантастика в моїй свідомості не дуже поєднуються з жанром любовний роман. На мою особисту думку це специфіка (якщо не сказати хвороба) Букнету — все називати любовним романом. Розвиток відносин між героями може органічно вписуватися і в рамки космічної фантастики.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457 , який, до речі, продовжує шукати своїх учасників.

Приєднуйтесь!