"- Поспішаємо, друже, там ще є кого рятувати, - сказав акварієць.

- Тут ще двоє! - почулося звідкись зверху, і на скелях з'явилися лучники Півночі.

- Добийте їх! Вождь наказав не щадити нікого! - відповіли голоси, і в Назара з Еверіном полетіли стріли.

Акварієць схопився за талісман на грудях і випростав над головою руку з мечем. Стріли відскочили від магічного щита, не завдавши шкоди двом воїнам під ним.

- Зараз я вам покажу, як треба добивати! - буркнув собі під ніс Еверін.

- Не витрачай на них час, нам необхідно швидше дістатися хлопців, прискоримося! - перейшов на біг Назар. - І побережи Магію для себе, мені твій захист не потрібний, я відчуваю, як Меч дає мені додаткові сили!

- Ось як? Ого! Чудово, друже! Тоді вперед! – кивнув акварієць.

За найближчим поворотом ущелина розширювалася, і відкривала криваву картину битви, де кілька монстрів насідало на солдатів, що зневірилися, кромсаючи і знищуючи їхню оборону. З трьох тисяч воїнів першої лінії залишилося живими близько восьми-дев'яти сотень, а здатних тримати в руці меча і того менше. Командир важкої піхоти Раділ загинув, командир лучників Даліл важко поранений, і залишками першої лінії командували замучені десятники. Усюди на дерев'яних загородах, які перекривали ущелину впоперек, виднілися північани, вони постійно засипали стрілами солдатів Долини Сонця, що притиснулися до стін. Зверху теж летіли стріли та каміння, але солдати з останніх сил трималися, сподіваючись на допомогу..." ("Долина Сонця: затемнення", уривок глави 29. Ведмежа ущелина)