"Більше ніж зведені". Час спойлеру!

Привітусики, дорогенькі!

Насичені дні в мене зараз... Вже й не згадаю коли востаннє додому приходила о 9-10-й вечора. І це при тому, що дні я не тільки на новій роботі проводжу, а й гуляю містом, знайомлюся з людьми, відвідую виставки. Позавчора от була на виставці присвяченій моєму рідному місту, яке з початку повномасштабної знаходиться під окупацією. Це було корисно… і трохи боляче. Наша психіка дивна штука. Я нічого не забула: ані ту лють й огиду, коли бачила русню, що немов господарі крокували моїм українським містом, ані той біль, коли кинувши все й не прощаючись ні з ким, їхала з мамою й сестрою в колоні інших таких самих біженців…  Але й не згадувала цього. А тоді, на виставці, дивлячись на ті фото русні на моїй приморці, на море, що воно без мене вже друге літо… На рідні вулиці, такі незвично порожні та тихі. Я читала спогади людей – таких самих як я, що виїхали, лишивши в Бердянську своє життя – і ледь стримувала сльози. На тій виставці, серед моїх людей, я зрозуміла як сильно сумую за домом і як сильно, попри закоханість у Львів, хочу повернутися назад. І обов'язково повернуся коли настане час, адже наші хлопці й дівчата роблять для цього все можливе.

До речі, закінчилося моє стажування і сьогодні в мене перший робочий день, тож тримайте за мене кулачки :) А поки я опановую професію, ви повернетеся в Санфолт, бо о 17:00 вийде новий розділ "Більше ніж зведені" від Алана.

Спойлер:

Очі стежили за машиною таксі у яку Джудіт так спішно сіла. Та повільно виїздила на дорогу, щоб повезти її… А власне куди? Куди їй так різко знадобилося у цей мерзенний суботній ранок?

Міг би поморочити голову, вгадуючи можливі плани та маршрути Джудіт, міг би сісти на мотоцикл і поїхати за машиною таксі, але натомість, спостерігаючи, як авто зникає за сусідніми будинками, Алан дістав з кишені штанів пачку сигарет. Адже навіщо бігти за нею, якщо вона того не хоче? Про що говорити, коли попросила обійтися без розмов?
В голові й досі дзвеніли ці різкі слова, що вона кинула йому в обличчя: “ця ніч нічого не означала”.

…Далі буде…

А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤