Свято в Еласі - той, що з МАГІЧНОГО ДИЗАЙНУ - вже майже почалось. Ще трохи і... Якщо ніхто не завадить. Та, схоже, можуть...

Айлін з подиву ледь рота не розкрила:

– Ти і його бачиш?!

– Я з тобою не тільки духів бачитиму! – розсміявся чоловік, згадуючи, що декого він і так вже бачить завдяки їй. – Тож, це – він?

– Так, – погодилась вона. – І він дещо розгублений, та й сердитись починає. Не зіпсував би свято.

– А він може? – у Фелікса миттю заграли професіональні жилки вартового.

– Це – не хаосит! – вловила його тон Айлін. – Духи нікого не вбивають. В усякому разі – стихійні, – дівчина змовкла, усвідомлюючи, що трохи викривила правду.

– Про стихії нагадати? – критичним поглядом зміряв її чоловік.

– То – інше, – не збиралась поступатись своєю думкою вона. – Крайнощі, на котрі вони йдуть вкрай рідко й лиш тоді, коли люди межу дозволеного перетинають.

Розумію, що всім зараз не весело, тож, запрошую хоч в книжці трохи перепочити.
Всім нам миру й злагоди!