Привіт, любі читачі. Як пройшла ваша ніч? Всі цілі? В мене он прильот по рідному місту, безсонна ніч в дорозі і вже тут шоста чи що тривога з роботою ППО (Вже сьома. І гуде, аж доки не зникне загроза). Того опублікувала вам антистресову проду на книгу "Відьмина служба кур'єрів" з Елайною із "Відьминої служби підтримки". Заходьте, читайте, відпочивайте. Хай хоч у когось буде гарний настрій.

— Ти як, Ело? — запитав її чоловік, обіймаючи за плечі. — Може сходимо в кав'ярню і я приготую тобі той напій від простуди?

— Ні, Алане. Мене Сніжок вже дістав. Якщо я сьогодні не оживлю знову Сніжинку, то він не дасть нам ніякого життя!

— Але ж тобі погано. Не вистачало, щоб твоя магія ще щось оживила. І що ми тоді робитимемо? Кав'ярня не безрозмірна. А ще в одного предмета просити дозволу, щоб одружитися з тобою це вже перебір, — хилитав головою чоловік, турбуючись за свою наречену. — Я ще розумію, чого питав у дивана — він тобі наче брат став. Розумію, нащо в Люсі — щоб нам на весіллі не споїла всіх відвідувачів. Але у свічки!

— А, що? Ти ж сам чув, що вона нам сказала. Якби не попросиш, то вона  нам всю шлюбну ніч буде світити в ліжку, — дівчина чхнула та виснажено витерла ніс.

Тихої ночі всім нам. І поменше цих клятих тривог. Бережіть себе.