Якість чи кількість?

Так уже склалося, що я, обравши шлях письменниці, за замовчуванням почала працювати на якість, а не на кількість. Так, наприклад, пишучи книгу, я готова витратити на неї хоч кілька довгих місяців чи навіть років, аби лиш результат був гідним і цілком мене задовольняв. Така тактика дозволяє гарно обдумувати сюжет і героїв, добирати та змінювати якісь окремі моменти чи факти у книзі, вдало будувати ланцюг ключових подій і огортати його подіями суміжними, а також уміло організовувати позасюжетні елементи, писати вдалі авторські відступи чи навіть шукати натхнення, якщо воно зникло… Час означає якість.

Проте цей шлях – складніший за той, що опишу далі. Адже він вимагає серйозних роздумів, постійного розвитку, чималого терпіння й багато часу на «шліфування» пера. І я готова витратити на це хоч п'ять, хоч десять років задля досягнення того ідеалу, якого прагну.

Якщо ж автор працює все ж на кількість, його часто мало хвилює якість. Книги можуть здаватися одноманітними, сюжети – сирими, герої – черствими, події – бідними або ж малоекспресивними. Тоді добре стає відчутним, коли письменник палає захватом від свого творіння, а коли – втомлений чи «перегорілий». Такі твори часто стають низькосортними і «заходять» лише на один раз, вони майже ніколи не чіпають струн людської душі, проте є розважливими й інколи допомагають відволіктися від чогось розумово важкого. Пишуться вони легко і швидко й орієнтуються на «гру» з елементарними читацькими почуттями, а не на роботу з їхніми думками, уявленнями чи вірою.

Наведу доволі просту аналогію: дешеве вино не настоюють, не готують з екологічно-чистих продуктів, не використовують всього арсеналу старовинних рецептурних технік, бо так його здешевлюють, спрощують, аби збільшити попит, доступність і продажі. Дороге ж, навпаки, готують довго, старанно і клопітно... а все для того, щоби ним могли насолоджуватися, по-справжньому смакувати.

Я не скажу, що одне гірше іншого, бо є читачі, яким «не заходить» щось високе, а є й ті, хто взагалі не сприймає за гідну літературу щось «низьке» або ж, як називають такі твори літературознавці, «бульварне». Скажу лише, що кожен автор керується своїми орієнтирами, в залежності від того, чого хоче досягти.