Вітаю, мої любі!
Нарешті я розродилася новим романом. Представляю вашій увазі самостійну історію під назвою "Тато для Мишеняти". Ця книжка вже публікується повним ходом, нові проди виходять щодня. Як і зазвичай у мене - вранці. Тож буде, що почитати. Без перерви на вихідні.
Що ж це за книжка така і чи пов'язана вона сюжетно з іншими історіями?
Це повністю самостійна історія з новими персонажами. Головний герой - не юний, але й не старий чоловік у повному розквіті своїх сил - Богдан. Він не бідний, має в підпорядкуванні штат лікарів. І взагалі дуже класний хлопець, що цінує затишок і домашню їжу. Живе один із собакою і потай мріє про повноцінну сім'ю, переживаючи травму від невдалого шлюбу.
Богдан зустрічає Лілю - молоду матір після розлучення, якій нікуди податися. Адже квартира куплена до шлюбу, та ще й свекрухою. Тож наша Лілія взяла з собою доньку - Машу на прізвисько Мишеня - і вирушила на пошуки бабусиної хати, яку вона дивним чином отримала у спадок.
Що буде далі?
Додавайте книжку до бібліотеки, ставте зірочку, пишіть коментар і щоранку отримуйте порцію нових текстів. Так ви познайомитеся із собакою Марго та кішкою Басею. Підслухаєте милі діалоги між Богданом і Мишеням. Зможете спостерігати, як гарно розвиваються стосунки між Лілею та її новим бойфрендом замість обридлого чоловіка. До біса його - цього колишнього. Дивимося строго вперед і віримо в себе. Усе буде добре. І якщо дасть бог - знайдемо чудового тата для Мишеняти.

У тексті є:

справжній чоловік

вагітна героїня

мати одиначка

— Як тебе звати, сонечко? — запитав Богдан у моєї доньки. — Ховаєшся за маму, наче мишеня. Що там у тебе в руках?
— Це Бася. Вона нявкає і хоче їсти. А в мами немає грошей. Бо тато нас кинув і залишив без копійки.
— Машо — тсс...
Я лаяла дитину, хоча так і є — після розлучення я на бобах. Ще й збираюся жити в занедбаній хаті, яку отримала у спадок від бабусі.
— Отже, ми сусіди, — усміхнувся він і зненацька запропонував: — Давайте, я допоможу з ремонтом. А наразі поживете в мене. Я виділю вам гостьову спальню. Познайомлю з Марго.
— Це ваша дружина? — припустила я.
Але Богдан відмахнувся.
— Та ні — пітбуль. Моя собака.
— Вона кусається? — злякалася донька.
І він погладив Машу по голові, щоб заспокоїти:
— Я скажу їй, що ви друзі.
— Навіть Бася?
— Навіть Бася.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ