ХІба Ж Так Можна??? #нещасливо_розлучені

 

Вітаю, любі!

Ох і завинила авторка перед вами це точно. Каюсь і виправляюсь)

Знаю, багато вже бачив нашу з пані Герман нову книгу, ми читаємо та цінуємо усі ваші зірочки та коментарі. Щиро дякуємо, чесно)

І я оце тільки сьогодні зрозуміла, що так і не познайомила вас з нашими героями книги СКЛЯНИЙ БУДИНОК ближче. Тому зробимо невеличкий екскурс. Таке собі знайомство з подружжям Збараш:

Віоріка Збараш (дівоче прізвище Шевченко) - донька впливового і не дуже хорошого дядечка, що мав спільну справу з батьком Радислава. Саме через нього пара була змушена одружитись. Всіх дивує, як у черствого та суворого мужчини могла народитися така ніжна, добра і чуттєва квітка як Віоріка, але факт залишається фактом. Зараз Ріці 25 років, в них з Радом є чотирирічний син Назарчик, якого наша героїня любить дуже сильно. Бо в їхньому домі, де між нею та Радом є лише взаємні образи та непорозуміння, Назар наче промінчик світла і любові.

Ріка з дитинства була трошки закохана в Рада. Класика - старший хлопець, веселун та розумник, але він ніколи не сприймав її серйозно. Дівчисько, мале і недолуге, на десять років молодша за нього. Примусовий формат одруження цих двох одразу поставив хрест на нормальному ставленні Радислава до Ріки, а невдала шлюбна ніч тільки добила надію, що жевріла в дівочому серці.

Радислав Збараш - 35 років, дорослий, самодостатній, впевнений у собі і трохи безкомпромісний чоловік, що постійно змушений доводити сам собі першість в усьому. Батько виховував його в суворості, бо боявся зробити з багатенького хлопчика розмазню та невмілого безініціативного чоловіка. Що ж, батько Рада може ним пишатися, бо цей чоловік справжня брила льоду - холодний, суворий, педантичний, сильний, розумний і точно знає, чого хоче від життя. І красивий наче біс. Хіба могло бути інакше?

От тільки вся його розмальована неперевершеність щодня розбивається об Ріку і її безпосередність. Вона мало не єдина людина, через яку він змушений постійно закипати зсередини. Бо вона не робить нічого так, як хоче він, а живе своє життя всупереч страху та його цінним вказівкам.

Хто сказав, що життя з владним чоловіком то мед? Запитайте Ріку, вона точно знає, скільки сліз пролито через його коментарі, зверхнє ставлення та образи. Кожним поганим вчинком він ніби вириває з її серця усі приємні почуття до нього, але чи справді Радислав такий поганий яким здається на перший погляд?

В будь-якому випадку рішення Віоріки розлучитися з Радом зрозуміле. Так?

От тільки здогадайтесь, що про все це думатиме Радислав, коли дізнається, що утнула його законна дружина)))

Тепер ми трохи систематизували вихідні дані про наших героїв, але не можна забувати про Зоряна Любовського. Цей дядечко точно заслуговує на окремий блог, як і пані "коханка" Рада. Ви ж не думали, що пан прокурор матиме стосунки зі звичайною дівчиною?

І нагадую, що романи першої хвилі нашого з дівчатками пристрасного марафону вже стартували, а більш детальну інформацію про усі опубліковані книжечки можна знайти ТУТ!

Кожна історія справді варта вашої уваги, тож сміливо додавайте роботи колег в бібліотеку, якщо ви ще не зробили цього раніше)

Бережіть себе, обіймаю, ваша Лоре Лея)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
07.06.2023, 14:05:39

о, класний екскурс))
а Ріка десь вчилась, чи її так з самого початку готували у "просто дружини" ?
Повторюсь. мені її жаль. Хоча та проблема і першої ночі і розкриття себе досить розповсюджена і без
стартових умов "Скляного будинку" ...

Показати 3 відповіді
Лоре Лея
07.06.2023, 14:18:54

Іра Сітковська, Ну отак) донька багатих батькіа, якій можна було б позаздрити, але хіба є чому?

avatar
Іра Сітковська
07.06.2023, 14:08:31

от про Зоряна окремо дуже теж чекаю)

Лоре Лея
07.06.2023, 14:17:44

Іра Сітковська, Про Зоряна згодом)

Інші блоги
Страхи: як прийняти свою вразливість
Кожного разу, коли я сідаю за написання наступної глави, мене переслідує страх: що, якщо ця історія, яка так важлива для мене, яка наповнює моє серце і хвилює до сліз, буде сприйнята як щось несерйозне, наївне чи навіть нецікаве?
Те, чого не було
Вітаю, друзі! У новій главі "Променів надії", Олексій виявив, шо у нього є ще одна сестра, а також дізнався чимало цікавого з минулого його батька. Схоже, нова експедиція у Темряву неминуча... Читайте, коментуйте,
Нетерпимість у письмі: коли хочеться дійти до фіна
Один із викликів, який супроводжує мене під час написання, — це бажання "перескочити" через усі деталі та скоріше дійти до фіналу. Здається, ніби історія вже жива в моїй уяві, і хочеться миттєво поділитися всім —
Труднощі та сумніви, які доводиться долати
Найскладніше для мене — це сумніви. Чи буде ця історія цікава? Чи зрозуміють читачі персонажів так, як розумію їх я? У такі моменти я відкладаю текст і повертаюся до нього через кілька днів, щоб глянути свіжим поглядом. Ще
Створення персонажів: душа історії
Персонажі для мене — це не просто вигадані особи. Вони завжди мають частинку мене, людей із мого оточення чи навіть випадкових знайомих. Коли я створюю нового героя, я запитую себе: Хто він/вона? Що пережив(-ла)? Які
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше