Фенікс: дивніший за легенди

Так сталося, що дві чудові авторки майже одночасно почали писати дуже різні книги, які поєднують... фенікси!

У детективному триллері "Фенікс. Відродження" Анні Ксандр образ дивовижного птаха символізує воскресіння спопелілої душі Грега. В дитинстві він став свідком загибелі батьків, його немов спалили живцем, і тепер настав час відродитися та показати світові свою силу.

А в чарівному веселому фентезі Лари Роси "Магічний дизайн замовляли?" фенікси доклали... не впевнена що — дзьоба? лапу? — до родоводу головної героїні. І її перше магічне створіння, йолінту Сіршик — щось середнє між феніксом та пугачем. Характер має відповідний  :) 

Здається, про фенікса чули всі. Але образ цей дивовижний, впевнена, ви не знаєте про нього і половини :)

Культ фенікса існував уже в давньому Єгипті.  У Геліополісі виник міф про появу світила у вигляді птаха, а рух сонця Ра по небу називали польотом. Фенікс вважався ба (душею) бога Ра, а також формою виявлення Озириса. В "Книзі Мертвих" пишеться: "Як фенікс пройду я через краї потойбічного світу".

Перша письмова згадка про фенікса належить Геродоту аж у 5 ст. до н.е.! Історією Геродота надихався Ганс Крістіан Андерсен, коли писав свою вишукану мініатюру "Птах Фенікс" (ну і переплів з християнством, аякже).

У райському саду під деревом пізнання цвів рожевий кущ; у першій же його троянді народився птах; пір'я його відливало чудовими фарбами, політ його був сяйвом, спів - дивною гармонією.

Але ось Єва скуштувала від дерева пізнання, і її разом з Адамом вигнали з раю, а від полум'яного меча ангела помсти впала в гніздо одна іскра. Гніздо спалахнуло, і птах згорів, але з розпеченого яйця вилетів новий, єдиний, завжди єдиний у світі птах фенікс. Міфи кажуть, що він в'є собі гніздо в Аравії і що кожні сто років сам спалює себе в гнізді, але з розпеченого яйця вилітає новий фенікс, знову єдиний у світі.

Стародавні греки також вірили, що фенікс — подоба сонця, символ оновленого — через вогняну смерть — життя. Античні автори (Геродот, Овідій та інші) розповідають різні історії. За однією версією, фенікс, передбачаючи свій кінець, спалює себе в гнізді, але одразу ж з попелу народжується новий фенікс. За другою — він помирає, вдихаючи аромати трав, а з його сімені народжується новий птах, який переносить тіло свого батька до Єгипту, де його спалюють жерці сонця.

У римлян він символізував божественне походження Римської імперії, її відродження й вічне існування.

В Китаї птах отримав ім'я Фен-хуан. Цей імператор птахів втілював у собі одночасно інь і янь, вважався одним з чотирьох духовних тварин поряд з єдинорогом, черепахою і драконом. 

У Японії фенікс — це Сонце, прямота, вірність, справедливість, послух.

Єлєна Блаватська, відома письменниця і теософка, вважала, що Гаруда — це "індуський Фенікс, емблема циклів та періодичного часу...".

У християнському світі фенікс означає тріумф вічного життя, воскресіння, віру, навіть є символом Христа.  У ранньому християнстві фенікс постійно зустрічається на погребальних плитах.

Звичайно ж, фенікса не обійшли увагою й алхіміки. В алхімії фенікс відповідає завершальній стадії Opus Magnum — отримання філософського каменю. На думку К. Г. Юнга, "в алхімії... дракон вважається нижчою формою Меркурія, а фенікс — найвищою".