Любі наші читачі!

Чи бачили ви коли небудь вовка- одинака, що сидить в лісі  на стовбурі поваленого дерева, граючи  на чарівній сопілці чудову приємну мелодію, а невеликий ховрах зачаровано слухає її на двох задніх лапках? Чи танець мавок на ігровищах, коли їх довге волосся розвівається у танці, очі блищать від збудження, але тіней вони не відкидають? Ні? Тоді вам до нас.

Завершено черговий розділ книжечки "Бодя в країні Загублених шкарпеток". 

«…- Ми мавки,- додала інша. - Любимо висаджувати квіти в горах, гойдатись на вербових вітах...

-А ще танцювати на ігровищах- місцях, де не росте трава,- додала перша мавка.- Ходімо, в нас якраз розпочинаються такі танці, -запропонувала вона хлопчикові та горобчику.

Хвильку повагавшись, мандрівники таки пристали на пропозицію Алоїзи. Вони вийшли на відкриту місцину без трави, ігровище, на якому вже розпочали свої танці мавки. Побачивши незнайомців, вони зупинили свій запальний танок. Елоїза з Алоїзою щось їм швидко сказали, і мавки знов продовжили свої рухи.. Танцювали вони довго, але, як і все в цьому світі, врешті-решт їхні танці закінчились.

Бодя,  сірий горобчик, Соня та мавки почали прощатись.

- Бережіться Чугайстера!- сказала застережливо Алоїза.

- Він смажить мавок на вогнищі. Хто його знає, може і вас не пожаліє,-сказала, дещо  округливши очі, Елоїза.

- Дякуємо за попередження,- сказав Бодя…»

Гайда до світу пригод, чарів, магії та магічних істот разом з нами та Бодею! Містичний ліс має що розповісти та показати подорожнім чи всім, хто до нього потрапив...

Ми проведемо вас крізь нього, обіцяємо – сумувати не доведеться!

P.S. Кожен автор нагадує чимось сирену, яка своєю піснею (в нашому випадку блог, книжки) заманює мандрівників – читачів до себе. Ми, немов ці міфічні істоти, виводимо чудову пісню (кожен свою). Тільки різниця в тому, що після нашої «пісні» всі залишаються живими, не як у сирен (присипляли піснями, роздирали на частини та пожирали. Хмм.. добрі істотки). Всім приємного читання!