Серед моєї аудиторії є низка моїх колег авторів. Мені б хотілося поговорити з Вами за натхнення та ставлення до написання в цілому. Сьогодні політика Букнет мене доволі сильно засмутила і на фоні емоцій я замислилася над подальшими своїми роботами.
У розмові зі своєю музою я дійшла до висновку, що перестала писати для себе і відчувати кайф від цього заняття. Мені вказали на те, що я почала бути націлена на аудиторію і взагалі не відчуваю жодної радості від самого процесу. Я більше думаю не про історії, які мене цікавлять, а про те, що зайде читачам. Знову ж таки, почалася залежність від віддачі. Я засмучуюся, коли не бачу тієї віддачі, яку очікувала, а це впливає на мотивацію працювати далі.
Картина у мене зараз така:
1. Я порівнюю свої старі і нові роботи. Через те, що "Принцеса Еміратів" та "Прокляття роду Нахайян" стали книгами, які принесли мені свою аудиторію, я відчуваю, що нові історії не дотягують до їхнього рівня. При цьому, що минуло 3.5 роки, як я написала їх і моє письмо доволі вдосконалилося. Я боюся, що читачі, які прочитали ці книги, відкривши нові, не дочитають їх, бо там не має подібної динаміки.
2. Букнет для мене довгий час був ноунеймом. Я читала роботи на Фікбукці і за 7 років там знайшла ряд авторів якими досі надихаюся. У мене стоїть досить висока планка до робіт, які я читаю. Таку ж планку я встановила для себе. Щоразу, коли я пишу, то змагаюся з собою. Мені хочеться ідеалу, а це забирає так багато сил і натхнення. Я не можу позбутися думки, що не дотягую до чогось, чи до когось...
3. Нещодавно я помітила, як обкладинка і назва книги впливає на її перглядати. Двічі я з цим зіштовхувалася, що у процесі змінювала зображення. Мене засмучує, що робота не береться до уваги тільки за оформлення (це просто думки в голос). Муза мені радить змінити одну з назв (пряма мова: "Люди хочуть читати про кохання, а по назві там нічого не ясно..."), але я проти. Тільки автори зрозуміть наскільки важливі такі речі.
Як висновок, у мене в процесі дві роботи: одна на 40% написана, а інша (слеш) в процесі переробки, бо я хочу взяти за основу одну зі своїх перших книг. Я не відчуваю абсолютно нічого, можливо тільки вигорання. Просто набір тексту і ніякого натхнення. У голові думка тільки про те, як зробити так, щоб сподобалося читачам, і байдуже, що я на одну роботу витрачаю кілька місяців, яку прочитають всього за дві години, а далі забудуть.
Чи хтось стикався з подібним? Як повернутися до колишнього рівня? Як знайти баланс з натхненням і не вигоріти?
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк я тебе розумію... Зациклитися не на книзі а на читачах - це вже кінець... У мене зараз таке саме. Переглядів нема як би ти не рекламувала її... І коли немає того вибуху в 100-200 а то і 500 переглядів (хоча б мені вистачило б і ста, але..) хочеться закинути і книгу, і ноутбук, і взагалі писати! Іноді моя муза навпаки шепче мені - нахіба так надриватися за книгою, яка нікого не цікавить ні обкладинкою, ні сюжетом... Моє оточення в житті взагалі говорить мені "Навіщо ти пишеш? Це ж нікому не цікаво!" і я після цього все... Реально закидаю книгу, натхнення... У житті повна жепа, а тут ще й натхнення з новими ідеями...
Єдине що я хочу порадити - не здавайся... Інакше далі буде складніше. Інакше станеш мною...
А я... а я і далі буду намагатися щось змінити і хоча б якось прорватися. Піде книга - добре, не піде - ну і геть її.
Задовбалася вже боротися... Задовбалася писати те, у що вкладаєш душу, час, серце, усе, а вибуху нема...
Можливо ще попишу трохи і закину остаточно, а ти не здавайся. Ти сильна і книги твої реально подобаються іншим, що не скажеш за мене...Так що піднімай носа і пиши на радість собі. Бо вигорання це не смішно...
ТИ НЕЙМОВІРНА!))
Hidden lady, Ану не опускати ручки! Важкі часи бувають, але через це гробити свій талант не варто. Просто поринай в світ своїх фантазій і пиши про них, ділячись з іншими. А ми дамо підтримку.
У вас всі твори безкоштовні, ви не втратите ні копійки, якщо писатимете те, що вас надихає. Інша справа якби ви писали і від цього залежала фінансово родина. Пробуйте різні формати і платформи, шукайте свій стиль і своїх читачів. Їх може тут і не бути, або поки що не бути; або у вас мовчазні читачі, інтроверти, які не коментують?
Ця платформа явно про кохання, такий формат.
Щодо назви - назвіть спочатку так як радить редактор, потім переназвіть, тестуйте, пробуйте. Це як гра :) успіхів :)
Мої твори також не формат для букнету :) але для мене все одно букгет є мотиватором :) поки що. В далі побачимо
Таня Овдійчук, Дякую за Ваші слов♥️. Дійсно варто експерементувати і пробувати щось нове. Я бажаю Вам також успіхів та натхнення)
Сумніви і переживання бувають майже у всіх. На жаль, не завжди отримуємо те визнання від читачів, якого хотілося б. А точніше, взагалі мало його, в більшості випадків, у порівнячнні до зусиль, які докладаємо.
Не знаю універсального рецепту, як не знеохочуватися. Для себе я вирішила писати тільки те, що мені реально цікаво, на що маю зараз натхнення. Якщо читають не дуже, заспокоюю себе тим, що наступна книга можливо зайде краще. Починаю те, що мені цікаво, а потім вже відповідальгість перед читачами змушує дописувати, навіть, якщо важко. Якось так. )))
Успіхів вам і натхнення.
Zhelizna, Дякую. )))
В принципі не пишу такого, щоб не подобалося. А як показує досвід, коли душа лине до книги, то й аудиторія її полюбляє не менше) Хоча й там дуже часто стаю на паузу. Можу деколи тижнями не повертатися до книги через насичений графік не письменницького життя. Це дуже допомагає. Завжди потрібно ось так просто взяти й відкласти письмо на певний період. Для прикладу, якось так зробила й під час роботи прийшло близько десятка сюжетів. На той момент не могла відірватися й записати та працювала вже понад дванадцять годин без перерв, тому то більше були глюки. Але вкрай цікаві глюки))) Пам'ятаю лише, що страшенно сподобалися ті сюжети й коли добряче так відіспалася, то повернулася до книг з таким шаленим натхненням, що працювала над творіннячками кожну вільну хвилинку аж до їх завершень)))
Zhelizna, ♥️♥️♥️
Тоді Вам справді варто відпочити))) Перезавантаження автору справді ой як потрібне) Та й зараз все ж дещо інакше і я думаю повернетеся вже зовсім скоро й світ побачать ще багатенько неймовірних книжечок у вашому виконанні))))
Пишіть що хочете і як хочете. Я експериментувала: викладали тексти і в процесі написання, і по їх закінченню. 2й варіант мені сподобався дужче. Писалося так швидше, бо мені не терпілося побачити результат роботи та поділитися ним із читачами. Тоді як у 1му випадку я вдарялася в залежність від коментів, і коли не отримувала бажаного, то ентузіазм і швидкість написання падали.
Симпатії автора і читачів стосовно якогось тексту не завжди співпадають. Вам може подобатися одна робота, а людям інша. Пишу із власного досвіду)) Читачам дуже подобалась одна історія, а мене від неї коробило «недотягнула, протупила, недоказала і т.д». В решті-решт я змінили стать)) персонажа і із слеша вийшла звичайна гетерна)) фентезійка. Щось я викинула, інше дописала і результатом була задоволена. Отаким текст мав бути від початку! Рада переробці була я, але не читачі)) Тому на КФ в мене висіли обидва варіанти, і у кожного були свої фатати))
Zhelizna, я до цього року не знала, що є укрслеш. Навіть не уявляла, як він виглядає, а виявилося, що все не так страшно. Дякую за побажання, навзаєм. Прорвемось ;) і покажемо, що на потраплянках/відборах_наречених/мільйонерах_секретарках, світ клином не зійшовся.
Перші три-чотири роки у кожного автора найбільш продуктивні. Він ділиться своїм життєвим досвідом, накопиченим за весь той час, що передував початку творчості. За три-чотири роки автор може встигнути написати про все, що хотів сказати, проділитися всім, що турбувало. А тепер треба чекати накопичення нового досвіду. Настає пауза, знаження темпів творчості, що є абсолютно фізіологічним для кожного автора. Але замість того, щоб набирати такий досвід - шукати те, про що ще не писав і хочеш поділитися з ближнім, автор гонить далі. І починає штампувати фігню, в якій немає самого автора, а тільки бажання читацької аудиторії. Або бескінечні повторення одного і того ж, про що вже написав раніше.
Тетяна Гищак, Дякую, що відгукнулися на мій блог♥️. Ви так чудово описали те, що я не хочу робити, але воно відбувається. Гонитва за аудиторією та штампування. Від цього я хочу відійти і повернутися в період, коли я жила зі своїми героями. Варто мені переглянути ставлення до написання і дати собі час.
Сонечко, ніколи не став планок - вони обмежують потік фантазій. Ти повинна бити промінчиками в ту сторону, в яку летить думка, лежить душа, а не в ту, в яку комусь треба. Тим більше, якщо сама говориш, що це робиш для СЕБЕ!!!
Що ж до реакцій, так, вони як наркотик)) і кожного разу хочеться більшу дозу. Але розумна людина повинна навчитись боротись з цим.
Знай, ти чудово пишеш!!! І велике прохання не ставай схожою на тих, хто ганяється за аудиторією, вони стають одноманітні.
Якщо буде потрібно поговорити - пиши. Ми підтримаємо, обговоримо персонажів, посміємось. І все буде чудово.
Amara, Я завжди отримую від Вас підтрику, яку дуже ціную). Дякую♥️. Не хочу ставати одноманітною, а тому пергляну свій підхід до роботи. Усе дійсно буде чудово)
Побачити на власні очі, як твою статую стягують з постаменту, то неоціненний досвід. Так що не бійтесь, якщо більшість читачів не оцінить. Я розумію про що кажу, оскільки писав своє бойове фентезі два роки, а популярністю на сайті воно не користується, втім, історія має свою невеличку, але віддану аудиторію. У той же час я виклав любовний роман, написаний на емоціях, що я переживав у певний період і відклик був набагато більший. Під впливом позитивних коментарів, мені захотілося написати другий і я це зробив, а потім я почав писати третій і зрозумів, що лише гвалтую свій мозок і все як у вас, адже перша книга була сповіддю емоцій та почуттів.
Тому і повернувся до бойового фентезі, де мені є чого сказати.
В мене є основна робота і вільний час аби письменництво залишалось хоббі. Тому я пишу про що і як хочу. Звісно, в межах законодавства))) Головне аби були ті, хто дочитує до кінця і не звертати уваги на низькі цифри.
Якби мені не було чого їсти, я би писав любовні історії на попсові теми в надії стати комерційним автором. На 95 % впевнений, що у мене це б не вийшло і я почав шукати іншу роботу, а письменництво з ненавидів.
Зорін Андрій, Дякую, що відгукнулися♥️. Для мене теж письменництво - хобі. Основна робота забирає багато сил та енергії. Я втратила баланс між відпочинком і написанням, що вилилося в початок вигорання. Ви праві з приводу "пишу, про що і як хочу", мені також варто повернутися до цього.
За виключенням назв книги та обкладники відчуваю те саме. Раніше писала вночі, о 5 ранку, весь час був настрій, а зараз хіба що примушувати себе. Причини - ті самі. То ж я думаю проблема досить розповсюджена. При чому чим більше я прохожу курсів, занять, тренингів, тим більеш бачу слабих сторін і тим менша впененість. Раніше писала в кайф, тепер сидишь роздумуєш над кожним абзацем. А чи це не нудне місце, а чи не мало тут драми, а діалог змістовний? Ніякого задоволення, одне розчарування, а все через зірочки та циферки на моніторі. Це точно неправильний підхід, а рецепта я для себе поки що не знайшла
Очеретяна Кішка, Цифри... Зірочки... А чи не нудно? Це також мене супроводжує. Ніби мало мотивувати, але частіше тільки відбирає бажання. Дякую, що поділилися своєю думкою♥️. Бажаю нам натхнення і балансу)
Може, потрібно подумати і признатися собі, для чого ви пишете.
Наталка Черешня, Так, Ви праві. Пишучи цей блог я почала над цим замислюватися
Писати щоб сподобалося читачам, то таке. Можна не вгадати. У мене чудово читаються ті книжки, які я писала щоб посміятися, бо музика сподобалася і тут ритм такий "туц-туц-туц", бо поговорила зі знайомим за аспіратнтуру і захотіла собі аспіратнта, навіть ту, яку почала писати через суперечку, непогано читають. А коли хотіла написати саме те, що читають, про суворе таке кохання, багато не написала і сумніваюся, що воно б комусь сподобалося. Щоб писати про те суворе кохання, треба хотіти про нього писати.
А іще є така штука, навіть якщо вам здається, що ви пишете зовсім не те, що зачепило ваших читачів, не факт, що ви праві. У авторів зазвичай книги схожі, навіть якщо вони пишуть в різних жанрах. А постійне хотіння ідеалу лише заважає, є така байка про художника, який роками малював шедевр, продаючи мазанину намальовану за півгодини. І саме шедевр ніхто не оцінив.
Так що, відпустіть себе. Пишіть, що пишеться, хоч куски текста в стіл для майбутніх історій. Можливо вам простіше буде спочатку дописати книгу, і лише потім її викладати частинами. Всі люди різні.
Тетяна Гуркало, Дякую, що не пройшли повз блог♥️. Мені дійсно потрібно підійти до написання з іншої сторони
Звучить, може, банально, та треба, що називається, відпустити ситуацію.Звісно, легше сказати, ніж зробити, та це так.У кожного різні рецепти, та запевняю, далеко не усім подобаються стандартні обкладинки і одноманітні сюжети.Можливо, варто на якийсь час відкласти письмо, зайнятися чимось геть іншим, щоб по-справжньому скучити за ним. І ще - почитати старе, пригадати відчуття та емоції, з якими воно робилося.Удачи!
Dana, Дякую за Ваші слова♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати