Декілька років тому я дала собі обіцянку: не писати декілька книг одночасно та не починати нову історію, поки недопишу стару. 

Я знаю себе та свій характер. Якщо я захоплююся чимось новим, то старе забувається й відкладається на поличку, що давно припала пилом, адже більше туди ніхто не заглядає. 

Мої плани були такими: написати серію книг із п'яти частин, а потім писати по все, що душа забажає. 

Знаєте, що сталося? Ви не повірите... КОНКУРС! Я вдячна Букнету за такі класні конкурси, але...хай би йому грець. 

Отже, значить написала я невелику історію "Леді-бунтарка" для конкурсу "Несамовите літо". 

Короткий переказ(щось замість анотації): Дівчина жила собі спокійним життям, займалася своїми справами, вчилася на дизайнера й була феміністкою. Одного разу, вона опинилася в 19 столітті, де права жінок були взагалі мізерні. Наша Ліза була дівчинкою веселою й пізнавальною, тому вирішила трохи поглузувати з аристократії й навчити їх правилам життя 21 століття. Ну й захистити всіх незахищених. Пригоди були веселі, ще й встигла закохатися. Все виявилося приємним сном. 

Та проблема навіть не в цьому, а в моїй найкращій подрузі (не кашляй, дорогенька). Після того, як вона прочитала історію почала мені захопливо розповідати як їй сподобалося, а потім заявила: 

-Хочу повну історію!

Я набрала якомога більше повітря в легені, щоб відмовити, адже "де я тобі її візьму". Ну і ця вимогателька пішла шляхом маніпуляції: "я в тебе ніколи нічого не просила", "ну хоча б на моє день народження", "ну Мар'яна, ну, будь ласка". Одним словом, я здалася. 

Мій мозок вирішив (який самостійний), що потрібно накидати мені візуалізацій моєї майбутньої книги, тому перед сном я танцювала в штанах на балу з чудовим джентльменом. Ну а потім почала думати про деталі: чому вона опинилася в минулому? хто вона? що буде робити? хто цей чоловік і для чого він їй взагалі? який шлях вона пройде? які висновки зроблю в кінці книги? 

Я змушувала себе не думати про це, але хто б мене слухав, правильно? Отак і вийшло, що я готова писати повну версію "Леді-бунтарка", а в мене друга частина серії ще пишеться. 

Люблю Букнет, подругу й свій мозок! 

Як щодо вас? Ви б хотіли прочитати таку книгу?