Зухвалець

 ❓Вже зранку дізнаємось ❗

 

... Перше, що відчула, були колючки на потилиці, які бігали під шкірою, поступово спускаючись нижче і нижче, поки не торкнулись самих п’ят. Нервове збудження накрило несподівано. Ліка не очікувала цієї зустрічі, рівно, як і не хотіла. Що там, вона навіть його не згадувала увесь той час поки жила й працювала в столиці.

 

- Ліко, це тебе кличуть? – стурбовано спитала Таня, озираючись навколо.

 

- Мабуть, так. – зітхнула, розуміючи хто саме її кликав. Не поспішаючи перестала крокувати, повільно обернулася на голос.

 

 Він був досить близько, метрів п’ятдесят від них. На парковці стояв великий чорний джип, об який чоловік оперся сідницями, та склавши руки на грудях, пронизливо дивився на неї не спускаючи погляду. Як тільки побачив, що Ліка озирнулася, махнув рукою, даючи зрозуміти, що хоче, щоб підійшла до нього...

 

❤️ Читати тут: https://booknet.ua/book/solodkii-zaboronenii-pld-b414183

 

KtGfdhmk5DTJuiU1S-2ATQRBMun-JxpvcbJhLuqCJjANaLyNp9hNfJ0RpOhwEgXI6US5oUiknyJmhzGMs60sCsLWC1ehB0ibhL7eJDaGaumqRIAkHY69CUGu3Je0oN54YwF-Ip2CkDBy-qoib-9_-Yg

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
20 розділ. Нове обличчя — старі привиди
Привіт всім читачам Забороненого Кадру!❤️ Іноді, щоб вижити, доводиться залишити позаду не лише минуле, а й частину себе. Після страшної втрати Настя опиняється сам на сам із чужою країною, небезпекою та необхідністю
Робота, що змінює все...
Після всіх бурь, недовіри та гірких одкровень настає момент для чесності. Вони зняли маски: він розповів про шрами минулого, вона — про роки життя в тіні власної сестри. Здавалося б, після цього набагато простіше розійтися
✨"Коли ти підеш..." - перші глави
"Коли ти підеш..." - перші глави мого нового роману вже чекають на вас. Трохи спойлеру: ...Парадокс жіночої природи: якби він не писав, я б уже весь мозок собі виїла! Сиділа б і думала: «Що зі мною не так? Чому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше