Трохи про артефакторів

Любите історії про магічні академії? Міцну дружбу, вивчення магії та красунчика ректора? Тоді запрошую до читання фентезі  "АРТЕФАКТОРКА" Тані Толчин. Це захоплива цікава історія, яка не дозволить сумувати. Дарина опиняється у іншому світі й навчається у магічній академії. Новий дивний світ, яскраві герої та цікаві пригоди. Дівчині доведеться багато чому навчитися, у тому числі й визначити ворога серед нових знайомих. Але важко зосередитися на навчанні, якщо серце радісно тріпоче лише від одного погляду загадкового чоловіка.

 

АННОТАЦІЯ

Попереду в Дарини лише лічені тижні життя, яке згасає через смертельну хворобу, але одна раптова зустріч змінить усе. Доведеться потрапити в інший, дивний та цікавий світ… На дівчину очікує чимало пригод, а також навчання в Магічній Академії, ректором якої є доволі могутній, суворий, загадковий та вродливий маг Корвін…

 

УРИВОЧОК

— Якщо надумала втопитися, то не раджу, надто холодна вода! — зненацька позаду пролунав докірливо-їдкий голос. Здригнувшись з несподіванки, Дарина різко обернулася й побачила жіночку похилого віку, яка напружено пронизувала поглядом смарагдово-зелених очей. Але вдягнена якось дивно, надто яскраво й незвично.

«Мабуть, хіпі…» — промайнула думка, в очі відразу кидалися рожевий кожушок та чудернацька в’язана шапка із сріблястим помпоном. — Та не збираюся я топитися! — збентежено буркнула Дарина.

— Це тішить, — жінка загадково всміхнулася. — Інакше би твою душу поглинула порожнеча… ну, як кажуть, чорти би забрали у пекло…

— Байдуже, — охоплена відчаєм дівчина махнула рукою. — Незабаром хтось мою душу забере, — попри холод, стягнула шапку, демонструючи поголену голову. — Через кляту хімію довелося позбутися волосся, — гірко всміхнулася. — Смертельна хвороба, пухлина… — вже й байдуже, з ким ділитися своїм горем, байдуже до всіх…

— Іноді кажуть, що кінець може бути початком чогось нового, — як не дивно, ту жіночку геть не збентежило зізнання Дарини. — Ходи-но зі мною, пригощу тебе чаєм, зігрієшся трохи… Я мешкаю неподалік, ось в тому будинку, — вказала в бік новобудов, що височіли над набережною.

uWJoly2e2644uexev51Gl_Ekjtvxf3BGZDMM6D-LoToHw2DpGO7WDsVyKvScM5U4Yw5D9vpvSqOOtuCV5MarIyys4CkcnYGHmDzWHaO_Nto4Ogv6OVdHqTcmuKrAvxKdqqigu9zjE_8FImB0nBxiezA

Не забудьте зайти на нову главу мого любовного фентезі "Кохана для чужинця". 

Приємного читання!

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дуже цікава книга! Всім рекомендую! ❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Таня Толчин
18.05.2023, 20:46:48

Лариса Бондарчук, Дякую!!! Дуже приємно!)

Дякую за рекомендацію )

Оксана Мрійченко, Приємного читання!

avatar
Таня Толчин
18.05.2023, 14:51:48

Дякую за рекомендацію моєї Артефакторки))) А я з великим нетерпінням чекаю на продовження "Коханої для чужинця"!))

Показати 3 відповіді

Таня Толчин, Дуже дякую!

avatar
Анітка Санніфео
18.05.2023, 15:16:24

Дуже цікава історія!
З нетерпінням чекаю на кожний розділ:)
Навіть той, хто на перший погляд здається негідником, приховує щось за цією маскою❤️

Анітка Санніфео, Влучно сказано, дякую!

Інші блоги
⚜️ Між двома подихами ✨ світлопис☺️
✨Доброї ночі, творча спільното!✨ Нові глави вже на сайті! Але день для нашого картографа не був надто легшим за ніч на дивовижній Вежі Морського Світла в Ард-Лірі. Крутити увесь час динамо — не дуже
Редагування.
Я почала писати цю книгу лише місяць тому. Тому матеріал поки що сирий, місцями нерівний і, можливо, не завжди складений так, як хотілося б. Чесно кажучи, я й сама не все перечитувала. Деякі моменти навіть зараз даються
Дай мені шанс: сповідь кілера.
Хто чекав новинку про Назаренка та Вікторію? Вітаю! А хто не чекав — вам сюрприз! Зустрічайте: нова захоплююча історія в жанрі жіночий роман-трилер. Вас чекають протистояння характерів сильних героїв, пригоди, складні
Він це зробив??
Прокидаюся в підземеллі! Голова болить, кінцівки не слухаються. Намагаюся підняти руку, щоби протерти очі. Й із жахом дивлюся на зелену пазуристу лапу. Я обернулася?? Озираюся навколо. Голова болить, звуки якісь дивні, і
Обкладинка. Як частина втраченого життя.
Ця обкладинка для мене — не просто картинка. Будинок на ній — це мій справжній дім. Саме тут я разом із дітьми прожила сім місяців окупації. А гора на задньому плані — особливе для мене місце. Коли зник зв'язок
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше