Рік 2019 залишився в моїй пам'яті як час невдач і розчарувань. Після двох безуспішних спроб написати книгу, я відчувала, ніби світло моєї творчості згасло. Та я не покидала клавіатуру, незважаючи на відсутність надії і втому, що постійно чигала на моє тіло .Щодня, ритмічно і наполегливо, мої пальці вдаряли по клавішам, як ті самотні батоги в пустелі.

У глибині мого столу лежить скарб, який заховано від очей світу - понад 300 неопублікованих історій. Це ті розмаїті витвори моєї уяви, заповнені мріями та переживаннями. Вони вібрують на сторінках, чекаючи своєї миті, коли світ побачить їхню  силу. І ось, з новими променями впевненості, я вирішила вийти на світло і змагатися із своїми страхами.

Історії потребують дотику вправної руки, редагування, яке перетворить грубі алмази на блискучі кришталеві шедеври. Вони заслуговують на те, щоб бути розтерзаними і змодельованими словами, які вплетуть їх в канву життя. І я готова покласти свою сміливість на вістря редагування, впустити свої творіння в море брехні та критики, віддати їх на розпорошення вітру.

Тимчасовість наших дій стає вічністю на сторінках. І хоча побоююсь, що світ може проігнорувати мої історії, вони живуть у мені, б'ються в моєму серці і стають невід'ємною частиною мого буття.