Цитата:

Дивний чоловік з яскраво фіолетовими очима дивився на нас із Оскаром насмішкувато й презирливо. Камера, де він знаходився, була жахливою. Бруд, пліснява на стінах, чорна засмальцьована ряднина на дерев’яній лавці, що, очевидно, слугувала ліжком, порване кошмарне лахміття на тілі, яке було колись гарним і добротним одягом... Я тупцяла біля Оскара й мене проймав жаль до фейрі, який жив у таких жахливих умовах.

- Укласти з вами угоду? – перепитав він ще раз у Оскара. – З напівкровкою та горгулем? Ви смієтеся?

- Чорт забирай, хіба це не рівнозначна угода? Ми визволяємо вас із в’язниці, а ви проводите нас до Підземного королівства: ось все, що я прошу, - почав закипати Оскар.

- Гм, - фейрі посміхнувся. – А може, я не хочу повертатися туди? Ви про це подумали?

Оскар вражено замовк, не знаючи, що відповісти йому.

- Невже ви не хочете помститися ворогові, що скалічив вас? – вкрадливо спитала я. – Я чула, фейрі дуже мстиві.

- Що ти знаєш про фейрі, напівкровко? Те, що в тобі тече наша кров, зовсім нічого не означає! – гордовито просичав фейрі, але я помітила блиск його очей після моїх слів, і зрозуміла, що вдарила в болюче місце...