Привіт, мої любі!

Іноді доля розлучає рідних людей.

Саме так сталося з героями книги, яку сьогодні хочу вам порекомендувати.

Через батька-тирана головний герой Артур втратив маму і маленьку сестру — вони змінили імена і зникли з його життя. 19 років він витратив на пошуки. Мама померла, а сестра провела дитинство в інтернаті, після якого потрапила у лапи відомого злочинця.

Артур став чудовим, але дороговартісним і безпринципним адвокатом. Він задіяв великі гроші і зв'язки, щоб визволити сестру, але… Ось тут починається найцікавіше!

Трапилась помилка. Леся, дівчина, яку визволив, — не його сестра. Вона це знає, але входить у роль, вирішує стати для нього справжньою сестрою. Тільки от Артур має дівчину, якій збирається освідчитись, а Леся вже не байдужа до нього… Що буде, коли й у ньому прокинуться почуття до тої, кого вважає сестрою? І де його справжня сестра?

Впевнена, ви теж хочете отримати відповіді на ці запитання! Тому рекомендую зазирнути до роману Устини Цаль "(Не) будь мені братом".

Уривок з книги:

— Що ти тут робиш?

Я здригнулась, коли почула його голос позаду. Обійняла фоторамку, притисла до себе і повернулась.

— Моє фото... Навіщо ти його поставив?

Артур підійшов ближче, між нами залишалось пів кроку.

— Я знайшов тебе рік тому. Знадобилось трохи часу, щоб підібратись до Лютого. Ти не могла бути поруч, тож поставив фото.

Прямо посередині грудної клітки щось зашурхотіло і стислося. Напевно, серце.

Артур так любив свою сестричку Лесю... Так любив. От якби хтось відчував щось подібне до мене.

— Ти так ї... мене любиш?

Він нахилив голову вбік, завів руки за спину і підтис губи, вдаючи, що замислився. Я бачила — з губ готова зірватись усмішка.

— Якщо геть чесно, я люблю маленьку світловолосу дівчинку, за якою сумував усі ці роки... Чи люблю дорослу капосницю, яка вважає мене якимось збоченцем, ще не знаю.

— А якщо не буду "капосницею"? Якщо знову стану хорошою дівчинкою, гарною сестрою, любитимеш?

Переходьте за посиланням, щоб прочитати цю емоційну історію!