Знижка на історію, Александри та Луки.

Вітаю, мої любі!!!

Сьогодні діє знижка на історію, "Джекпот. Ставка на чужу дружину."

Анотація.

— Кажеш, тобі все байдуже? — Сухо прошипів Лука. Реально нависши над дівчиною. — Я так не думаю, принцесо копійчана. Від учора ти моя власність. — Буквально випльовував слова. — Твій чоловік зробив на тебе ставку, а вірніше обміняв тебе на бізнес, який програв мені. — Чорних важко дихав, задихаючись від люті, а тоді знову зірваним голосом промовив. — Ти в цьому будинку, рівним рахунком ніхто. Тому, не маєш жодного права висловлювати своє, хочу, не хочу, а сліпо виконувати те, що тобі кажуть. Це зрозуміло?

Дівчина нервово ковтнула ком. Повільно підняла на нього очі, серце здавалося, от-от вискочить з грудей. Тіло знову проймало тремтіння, але мовчати не збиралася, і будь-що-будь.

— Не зрозуміло! — Зірвано відмахнулася. — Я не буду робити того, що не хочу. І...

Лука — я марив Александрою, вже кілька років, та у неї чоловік... Коли напивався до втрати пульсу, їхав її забирати. Довго стояв під її воротами, та повертався додому один. Але одного вечора все змінилося...

Александра — вже не знала чи жила, чи просто існувала. Останні кілька місяців рідко перетиналися з чоловіком. У компанії проблеми, тому мусила працювати до вигорання, бо Сергієві, здається байдуже... Чоловік розбудив її посеред ночі та наказав збиратися, бо виявляється він програв її якомусь чуваку...

Джекпот. Ставка на чужу дружину

Уривок.

— Луко, я хочу дещо запитати, але ти не сердься, будь ласка.

Чоловік хмикнув, притиснувши її до себе міцніше.

— Питай. — Напружено дозволив.

— Скажи, чому тебе поза очі називають..? — Замовкла, опустивши погляд. Страшенно хвилювалася.

— Вбивцею?!! — Сухо доповнив він почате нею.

Несміло Александра підняла погляд, й погоджуючись кивнула головою.

Лука кілька хвилин надто пильно дивився їй в очі, а тоді видихнувши, важко заговорив.

— Я вчора розповідав тобі про випадок на рингу...

— Це через це? — Перебила його.

Лука ствердно кивнув. Знову стало жаль його. «Він же практично не винен.»

— Від тоді, певне коло людей так називає мене. — Видихнув, сухо додавши. — Та я вже звик.

— Але ж це не правда! — Обурилася, нахмурившись заглядала в його очі.

— Так, принцесо, але ж ти не можеш це доказувати всім. Все одно кожен буде вірити у те, що хоче. — Здавлено промовив Лука, відверто дивлячись на дівчину.

                                            Приємного читання!!!