Дуже важливо, або Повернення блудної авторки

Доброї ночі, мої терплячі читачі!

Так склалась моя жіноча доля, що я зникла з радарів аж на п'ять днів. Проблеми на роботі засмоктали, наче болото, тож доводилося розгрібати їх навіть удома. Але найголовніше те, що моя нервова система стійко пережила цей удар. Майже всі залишились задоволені, а я, здається, зловила омріяний дзен замість чергової дози негативу. Іноді корисно виходити із зони комфорту, щоб досягти високих результатів. Але це все лірика, як то кажуть. 

Я нарешті повернулась до вас, і не з порожніми руками, а з новим розділом "Скажи мені правду". Ми впритул підійшли до фіналу, тож раджу вам придбати книгу вже зараз. Після завершення передплати ціна на книгу зросте. 

— Ти можеш пожити у Віталіка, правда ж? — мама якось загадково посміхається, штурхнувши Віталія плечем. Але той лише здивовано кліпає очима, не приховуючи збентеження. Мама завжди працює на випередження, і їй немає рівних у вмінні вирішувати чужі проблеми. Навіть тоді, коли її про це не просять.

— Я з самого початку була проти цього, щоб не заважати його особистому життю, — невдоволено хмикає Зоряна, перевівши погляд на брата.

Його вираз обличчя змінюється за лічені секунди. Ніби море охоплює грізна буря, розносячи вири темної води. Віталій хмуриться, нервує, кипить. Страшно бачити його таким безпорадним, коли Зоряна всього-на-всього піклується про нього. Але є й інша сторона медалі. Якщо Зоряна переїде до Віталія, вона витягне його із цього коматозного стану. Поруч із нею у Віталіка не буде шансів утекти чи уникнути відвертої розмови.

— Це ж лише на кілька днів, — мама як завжди шукає залізні аргументи, щоб досягти свого. Але невідомо, кого більше потрібно переконувати — Зоряну чи Віталія.

— Зі мною ти будеш в безпеці, — опанувавши себе, Віталік навіть видушує слабку усмішку.

— Знаю, і це ніколи не зміниться, — Зоряна швидко знаходить його долоню під столом, ледь відчутно стиснувши.

✔️Мій Фейсбук

✔️Мій Інстаграм

З любов'ю ваша Яніта❤️