ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

Запрошую до новинки, "СПОКУСА ДОЯ ЛИХОГО", перші розділи вже на сайті.

Анотація.

— Яка тобі різниця, що я роблю. Наш шлюб фіктивний. — Зірвалася Єва.

— Я за вчора і сьогодні переглянув свої позиції, що до нашого шлюбу. — Холодно відмахнувся Максим та наказав. — Розповідай.

— Максиме, ми ж вчора угоду підписали. — Нагадала.

— Ми її розірвемо. — Фиркнув та пригрозив. — Якщо я не почую правди, то зачиню тебе в підвалі.

— До цієї миті, я ще сумнівалася, що ти такий, як про тебе розповідають дівчата. А виявляється даремно. — Сльози таки покотилися по щоках.

— І який же я? — Зірвався Багров.

Єва нервово кусала губи, та все ж зірвано заговорила з паузами.

— Бездушний... Безжальний... Брутальний... Жорстокий... Лихий... — Намагалася не дивитися на нього.

— Продовжуй! Чого замовкла? — Хрипким басом рикнув Багров.

Уривок.

— Знаєш, Антоне, я від тебе такої підстави не чекав. — Перевів погляд на наречену, що стояла до нього спиною, а Марина втішала її. Сукня на ній висіла, адже вона була пошита на Кіру, а ця мала у двічі, худіша. — Мені така дружина не потрібна. Тільки очі та губи. Ні дупи, ні грудей... І взагалі... Їй хоч вісімнадцять є?

— Є! — Фиркнув Антон. — Єва теж моя донька, і не потрібно її ображати. Вона досить спритна і цілеспрямована, і нічим не гірша за Кіру.

— Звичайно! — Відмахнувся Максим, та озлоблено кинув. — Прямо копія Кіри.

Продовження тут

                                    Приємного читання!!!