Репортаж з "зеленого" моря і трохи цікавинок

Доброго дня, дорогі мої читачі та читачки!
Розпочався сезон відпочинку на "Зеленому морі" (бачила недавно такий мемчик в інтернеті, але насправді ми так жартували ще підлітками, в 90-ті). От саме йому, зеленому морю наших садків і городів і присвячується сьогоднішній блог.

Якщо ви читали остатні пару прод і історії "Між небом і морем", то, напевне, зауважили діалог наших героїв на грядках. Нажаль, фраза Дведа: "Навіщо ти пирій викидаєш? А зимою що їстимеш?" несе в собі набагато менше іронії, ніж мені б хотілося.

Справа в тому, що люди в старовину насправді вживали в їжу пирій, лободу, яглицю і ще багато-багато всього. Причому, вживали не лише в разі крайнього голоду, а і, так би мовити, на постійній основі. Як вітамінний додаток, як можливість заощадити чи просто для різноманіття. "Копнувши" цю тему в рамках роботи над іншою історією, я часами лише головою хитала, скільки всього ми забули, а скільки - взагалі не знали. 
А почалося моє дослідження з хліба. Коли я переїхала в Німеччину, ще жива була одна з моїх бабусь (нині вони вже обоє  - покійні, царство їм Небесне). І бабуся дуже детально розпитувала мене, як тут люди живуть по селах, що їдять, що садять на городах та квітниках... Все її цікавило. Пам'ятаю, розповідала я їй про один з сортів хліба. Був він страшенно дорогим, бо: "З яблучним жмихом, бузиною, горобиною, волоським горіхом... За рецептом наших бабусь". (Саме того хліба я на фото не знайшла, тому нижче для ілюстрації «капустяний хліб» - ще один з більш як десяти тисяч зарєєстрованих в Німеччині сортів хліба).

Моя бабуся вислухала це, покивала в задумі і сказала: "Точно! За бабусиним рецептом. Як ото голодовка була, так ми теж у хліб і горобину додавали, і жмих..." 
Ще один приклад уживання диких трав як спосіб порятунку від крайньої нужди можна зустрітив поемі Ліни Костенко «Маруся Чурай»: «На Паску їли хліб із лободи...».

А, між тим, на західнослов’янських і німецьких (або на прикордонні, що періодично було то тим, то іншим, і ніколи  - нічиїм до кінця) землях був досить відомим відомий такий кухонний припас як «зелена мука». Висушене і перетерте в муку листя молодої лободи зберігалося в сухому темному місці, як і нормальна мука зі збіжжя. Використовувалася, здебільшого, в якості загущувача для супів та рагу (коли всі інгридієнти готувалися в одному казані) і вітамінного додатку. Пара ложок тут, пара ложок там – економія виходила суттєва. В зовсім голодні часи «зелену муку» домішували до житньої. Хліб з такої сумішші виходив важким, але все ж це був хліб.

Ну і, власне, тепер до мого «улюбленого» пирію (хто в селі хоч раз засмічені ним грядки полов, той мене зрозуміє). Виявилося (як кажуть німці: «Хто вміє читати, той має перевагу»), що коріння пирію має лікувальні властивості. Так-так, оті самі різоми, одного-двох непомічених сантимертів яких вистачає, щоб чисто виполота грядка швидко знову заросла. Кореневище пирію містить крохмаль, каротин і аскорбінову кислоту. Воно має кровоспинні сечо- і потогінні властивості. А ще зібрані восени чи напровесні кореневища сушили і розтирали в муку, яку уживали потім для приготування страв.  Власне, тому Двед і радить Ярі не виполювати пирій по всьому городу, залишивши понад межами, де він ще може придатися.

Про борщ з кропиви, салат з молочаю, лободу доброго Генріха зі сметаною, квашену яглицю і ще кілька цікавих страв з рослинок поговоримо якось іншим разом.

А нині я, витративши кілька годин для звільнення рідного городика від того ж  таки пирію (дякувати Богу, поки що не мушу залишати його «про запас») спробую до завтра підготувати наступний шматочок розповіді про пригоди Яри між небом і морем.


Мирного усім вечора!
З повагою, ваша байкарка Оксана

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анні Кос
30.04.2023, 22:03:09

Дуже цікаво!

Оксана Зіентек
30.04.2023, 22:19:50

Анні Кос, Дякую! А вам доводилося колись експериментувати з їстівними рослинками? Я про салат з молочаю писала, можна сказати, із власного досвіду :-)))

Інші блоги
Ну Такий блог не можна оминати...
Знижка!!! Сім'я на спір Одного разу ВІН з'явився в моєму житті, морально розчавив, обдурив та залишив по собі на згадку дитину... Яка стала сенсом мого життя після цієї горезвісної зустрічі... А тепер він знову з'являється
Термінатор перший, другий...
Один поставив питання, який термінатор мені більше подобається, перший чи другий? Що ті термінатори... Перші, другі, треті й так далі... Скоро сьома частина вийде, мабуть... Що ті легендарні фантастичні блокбастери, коли у нас
Дотик весни. Спалах кохання. Знижка!
Привіт, мої любі! Сьогодні протягом доби діятиме знижка на весняну книгу ДОТИК ВЕСНИ. СПАЛАХ КОХАННЯ. тобто на роман, який розповідає про чарівний час весни. Про те, як чудово кохати саме тоді коли природа починає оживати,
170 сердечок, Топ-15 і галочка
Привіт, мої любі. Ваша Авторка на радощах ніяк не може заснути :-D Ділюся з вами останніми новинами. Моя перша книга "Аурельська Академія. Таємниця Чорного Гримуару" набрала 170 вподобайок і посіла 15 місце в жанрі
Бонусний розділ 18+ до Спадкоємця
Невеликий подаруночок для повнолітніх читачів циклу "Дикі Землі"! БОНУСНИЙ РОЗДІЛ 18+ до "Спадкоємець у Дикій Академії" Уривок: – Тагіре… – Мм? – А ти не хотів би щось нове спробувати… – нарешті
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше