Заборонені відносини - зі Знижкою!
Вітаю, мої любі Натхненники!!!
ЗНИЖКА 10% НА КНИГУ
«Заборонене завдання»
Готові до суцільної насолоди? Тоді запрошую поринути у історію кохання студента та викладачки. Ця книга - поцупить ваше серце.
Щось солодке, заборонене, сучасне та у дусі коледжу.
«Заборонене завдання»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)
Уривок:
«Почувши, що на заміну йому прийде викладачка, я нахилився у бік дівчат, які продовжували обговорення, але нічого цікавого я більше не почув, бо вони змінили тему.
Ну, побачимо хто там у нас…
Двері рипнули і до аудиторії увійшла та, через яку я не можу спати. Ніколь Вайт – моя викладачка! Хіба таке можливо?! Що реально? Ух… в мої плани входило знайти її і зробити з нею таке… ух, але точно не ходити до неї на заняття. Такого я не очікував і вона також - в цьому я впевнений. Вона ще не побачила мене… Вона ще не підняла голови…
Упс! У нас проблеми, міс Вайт. У нас – проблеми.
— Вітаю. Я ваш новий викладач Ніколь Вайт.
Почувши її голос і побачивши світло-зелені очі, я миттєво згадав, як вона цілується… А тепер я знаю, що вона мій викладач. Ось це сюрприз. І що ж нам робити, міс Вайт? Я ж завжди отримую своє. Завжди. І тебе теж отримаю.
Я сидів високо, вона не могла мене одразу помітити, але неодмінно зверну її увагу.
Ніколь щось жваво розповідала, знайомилась зі студентами, а я лише що і міг, так це дивитися на її губи.
Хтось запитав її про книги, які потрібно взяти в бібліотеці, а я вже опинився думками з нею там.
— Шекспір. — Мовила Ніколь, коли одна з дівчат запитала про сонети, які ми будемо вивчати.
— «Немає перепони в цьому світі, подолати яку було б не під силу для щирої любові». — Мовив я і Ніколь різко підвела погляд, шукаючи звідки пролунали слова. Вона впізнала мій голос. Її світло-зелені очі забігали аудиторією, а дихання пришвидшилось, підіймаючи тонку зелену блузку.
— Перепрошую… Хто це поділився з нами глибокими знаннями Вільяма Шекспіра? — Вона хотіла переконатися, що не помиляється… і що вона впізнала мій голос.
Я хотів трішки подражнити її, подивитися на те чи засмутиться вона, подумавши, що помилилась.
— Оуен…
Ніколь видихнула, опускаючи плечі.
Засмутилась.
— Гарна цитата, містере Оуен… — Вона замовчала, чекаючи на те, щоб я назвав своє прізвище.
Ну, що крихітко – «Привіт».
— Оуен Блек. — Я посунувся так, щоб вона нарешті мене побачила.
Її губи розтулились у подиві, а потім легка усмішка торкнулась полуничних губ, які мені так кортіло знову поцілувати».
Уривок:
О, Боже мій!
Красунчик. І цей красунчик усміхається мені, на його щоці грає ямочка, яка викликає посмішку і в мені. Я як дурнувата цокаю зубами від переляку, але шкірюсь, бо той хто попереду мене – нереально звабливий. Коротка стрижка, кілька денна щетина, гарні губи і ці шоколадно-медові очі, в які не можливо не дивитись.
Я перегинаю палицю.
— Ти як? — Хлопець підійшов ще ближче, майже у притул. І напевно подумав, що я або німа, або дурна, якщо не зводжу з нього свого погано прихованого блукаючого його обличчям погляду. — Ти в порядку? — Усміхається і торкається мого волосся, заправляючи його за вушко. Я ще більше починаю тремтіти, але тепер це інше. Я зачарована ним, як може бути зачарована принцеса лицарем на білому коні».
Уривок:
«— Але ж я бачила ініціали «О.+П».
— Мого батька звати Оуен, а маму Пенелопа.
— Ох…
— Добре, що запитала, бо як я розумію, ти вже накрутила себе.
— Трішки.
— Тобто ти гадала, що це моє особливе місце зваблювань?
— Типу того…
— Багато романів прочитано… Розумію. — Усміхнувся він, і я теж не втрималась.
Я сперлась на руки позаду себе, і відкинувши голову назад, насолоджувалась руками Оуена. Одна з особливих та приємних митей життя, коли тобі роблять масаж».
Анотація:
Оуен.
Ніколь Вайт увійшла до аудиторії, і я дав собі слово, що вона буде моєю. Мені байдуже до правил, я не звик жити за ними. Тож порушити кілька законів коледжу, заради того, щоб бути з нею - буде не проблема.
Ніколь.
Я одразу звернула на нього увагу. Такі, як він зачаровують - він той - кого називають "поганим хлопцем". Я бачу, як він дивиться на мене і я не можу контролювати свої бажання. Ці відносини заборонені - він мій студент. Але, як же важко не піддаватися цій спокусі.
********
Моя сторінка на Букнет
Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм
тік-ток
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеймовірна книга. Стільки емоцій, насолоди та вражань, що дух перехоплює. Люблю цих героїв, як і усіх з ваших книг, люба Анночко. Дякую.
Юлія Король, Щиро, щиро дякую моя люба Пташечко!!! Обіймаю!!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати