Ось таке запитання: як ви бачите ідеал героя для героїні? Можна сказати, що до кожної книги личить свій, але ж точно є один чи два, які найбільше западають в серце)
Він простий до банальності й героїня для нього – все? Чи він такий складний, суперечливий, що сам себе не може зрозуміти? Звичайно, він красень. Очей не відведеш. Всі красуні до нього липнуть, а що він в нашій героїні знайшов – те ще питання))
А може, в нього шрам на пів лиця? Пошрамована душа? І тільки героїня його здатна зцілити?..
Він ніколи не зробить героїні боляче чи робить постійно, бо такий вже він є? Він буде каятись в душі, але до вирішального моменту їй цього не скаже? Він завжди буде її захищати, робити все за неї чи дасть їй простір для дій? Він завжди буде глузувати, хай навіть на кону їхні життя? Йому хоч інколи болить, чи він – така собі скеля, якій прояви почуттів заборонені, ну, хіба пристрасть до героїні?)
Щодо того, хто буде глузувати на межі життя та смерті, то це якраз Андре з мого «Кришталевого черевичка»)) Він врятує героїню від п’яного маніяка, буде дивитися, як вона застигла з ломакою напоготові – і вголос оцінить, наскільки ця поза їй личить. Він побачить, що її розшукують за вбивство – і все одно повірить, що вона невинна. Він побачить її там, де вона не мала бути, він знатиме, що вона бреше – і все одно буде вірити їй, поки вона не всадить ножа йому в спину.
Надто вже вони будуть ідеальні, якщо після цього не спробують повбивати одне одного для подальшого з’ясування стосунків))
Із сьогоднішнього оновлення:
– Я не казатиму тобі, що я ж казав.
– Не кажи.
– Але ж ти знав, чорт забирай! – не стримався і закричав. – Із самого початку знав! Ще коли вона тільки зайшла! Ти наживо бачив принцесу данхельпську, ти точно знав, що це не вона!
– Як ти думаєш, – так холодно, відчужено, байдуже, – що відчуває метелик, який летить прямо в полум’я і згорає у полум’ї? Він знає, що він згорить, і він летить просто в полум’я. Ти думаєш, він знає, що згорить в тому полум’ї?
– Андре, якщо ти перестанеш пускати своїх паперових метеликів в полум’я, вони перестануть горіти.
– Та чому ж? Це так весело: робити паперових метеликів і пускати їх в полум’я. Признайся, Небо: це твоя улюблена забавка?
Зелені очі мовчали. Небо мовчало також. Перестав втуплятися в стелю і кинув ще одного метелика в полум’я.
– Вони палають так яскраво. Здається, ніби це не полум’я їх охопило, а вони самі – те полум’я. Палають, пломеніють, сиплють іскри… – пауза. – А вона світилася ще яскравіше. Як би могла вона сама представитись принцесою, пройти на бал, підробити запрошення?
– Сама? Ніяк, – рикнув він. – Але ж вона тепер в банді нашого улюбленого Піта Аллена! Чи ти не помітив?
– Метелики кінчились, – констатував холодно. – А давай, робити баранів?
– Андре…
– Ні, я передумав, – пауза. – Будемо складати пісню, – пауза. – Пам’ятаєш, я колись хотів пустити одну з трьох слів? Вона не прийшла, – пауза. – То зараз вистачить і двох, – пауза. Як перед чимось великим, моторошним, страхітливим… – Вона прийшла.
Отже, яким ви бачите ідеал героя для героїні?)
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за цікавий уривок))
У мене різні бували. І мовчазні, і прості. Люблю героїв наближених до реальності, зі своїми недоліками або чеснотами. І кожен з них може стати "ідеалом" для героїні.
Але в більшості випадків я віддаю перевагу все-таки "справжнім" чоловікам. Байдуже, який він, гуморист чи сУрйозний. Головне, щоб його вчинки, поведінка, ставлення, були щирими та з добрими намірами.
А ще люблю такі стосунки, де пара не боїться трохи покепкувати одне з одного, попри романтику)))
Вікторія Ковзун, Так, згодна. Такі персонажі цікаві, бо не знаєш, чого від них очікувати та чи вдасться знайти ключ до душі))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати