Картер та Сорайя - Знижка.

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ НАТХНЕННИКИ!!!

ЗНИЖКА НА КНИГУ

КАРТЕР & СОРАЙЯ. КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)

Уривок:
   За кілька хвилин я повернувся до таксі з пакунками в руках, а ще через п’ять хвилин був біля будинку. Розрахувавшись з водієм, я поспішив до дверей. Відчинивши їх з посмішкою до вух, я увійшов усередину і моя посмішка зісковзнула з мого обличчя. Речей Сорайї немає, Пухнастика немає… Моє серце впало донизу. Не може такого бути. Не може. Невже вона поїхала? Як? У неї ж немає грошей… автівки… Ні. Вона десь наверху… так вона у кімнаті.
   — Сорайє? Ти де? — Тиша. Тиша, яка мене пробирає до мозку кісток. — Сорайє? Білосніжко? — Знову тиша.
   Сорайє… навіщо ти так зі мною? Навіщо так з нами? Навіщо так вчинила? Втекти, після зізнань в коханні… як ти так могла?
   Я жбурнув пакетом об стіну і почув, як розбилась пляшка з шампанським. Все, що було в ньому порозсипалось, а шампанське розтеклось калюжкою по підлозі. Я істерично засміявся, зрозумівши, що я зруйнував щось дивовижне, щось таке, без чого тепер не можливо жити.
   В грудях пекло вогнем, я не міг вдихнути… в роті пересохло. Я поспішив до кухні, щоб випити води, і обернувшись, побачив на столі листа. Схопивши його, я побачив почерк Сорайї і почав читати те, що вона мені хотіла сказати.

Уривок:
   — Зігріваєшся? — Вона хитнула головою у бік келиха.
   — Я б хотів зігрітись трохи інакше, але…
   Сорайя почервоніла і забрала прядку чорного, як ніч волосся за вушко. Ці янгольські дії зовсім такими не є.
   Грішниця. Звабниця. Білосніжка.
   — Це взагалі твій будинок? — Змінюючи тему, вона підійшла трохи ближче.
   — Це будинок моїх батьків.
   — А де вони зараз? — Безтурботно поцікавилась вона.
   — Я на сповіді? — Огризнувся я і зрозумів, що знову косячу, але вже було запізно щось пояснювати, вона відкрила свого червоного ротика.
   — Ти завжди такий нестерпний? Чи тільки зі мною? — Її чорні брови зійшлисся на переніссі і мені здалося, що Білосніжка зараз розіб’є мені носяку.
   — Я нестерпний? — Хмикнув я. — Ти напевно погано пам’ятаєш, я тебе врятував, я тебе забрав до себе додому і я запропонував тобі спекотну ніч… Хіба нестерпний – це запропонував би? — Я пронизував її поглядом і врешті-решт запитав. — Вип’єш?
   — А хіба в твоїй компанії без цього можна?... Навряд. Тож, залюбки. — Вона вкусила себе за губу, і я набрав повітря та тихо видихнув. Білі зуби на червоних губах робили такий ефект, що я забував її слова. — Ох! А ти бува не хочеш мене отруїти та спекатись? — Тепер ці самі губи утворили театральне «О».
   — Я б краще тебе...  — Я замовчав і усміхнувся.
   Я передав склянку Сорайї.
   — Дякую.
   — Не бійся, я не споюю жінок, щоб скористатись ними. Це добровільно.
   — Дивно, що вони погоджуються спати з таким нахабою, як ти.
   Вона взяла з моїх рук склянку і поспішила піти, але я схопив її за талію, і притуливши до себе, поглянув у вічі.
   — Ти була за мить від того, щоб сказати мені так, Білосніжко. — Я торкнувся носом і її носика. — Тобі нагадати?


Анотація
Сорайя.
Після того, як Картер врятував мене і забрав до себе, наші стосунки швидко перейшли з колючих у палкі. Та у нього є таємниці... І він не вміє зближуватись. Я хочу знати про нього все. І головне - я хочу навчити його довіряти.
Картер.
Я не зміг втриматись і поцілував Сорайю. Тепер я хочу бачити її не лише в своєму будинку, але і у ліжку. Та я не вмію відкриватись... Тай не збираюсь з кимось зближуватись, але вона засіла в моїй голові.

********
Моя сторінка на Букнет
 Моя група фейсбук
Моя сторінка на фейсбук
Мій інстаграм
тік-ток