Вітаю, мої хороші!!! 

Сьогодні діє знижка на історію Бориса та Данини.

Вона — зневірилася у чоловіках і присвятила своє життя іншим, поставивши на собі хрест. Та коли життя брата опинилося на волоску, відчайдушно кинулася його рятувати.

Він — заможний, та владний, також зневірився у жінках, після зради дружини. Зустрівши дівчину на дорозі запав на неї. Коли ж доля подарувала йому шанс бути з нею, скористався ним. Хоча цей спосіб не конче гуманний, Борис вирішив купити цю дівчину...

Читати тут

Уривок.

Борис бачив як ця юна тендітна красуня відреагувала на його образ, та він уже звик, майже усі жінки так на нього реагували. Чомусь від неї хотілося іншої реакції, та дива не сталося. Він зітхнув і представився.

   — Мене звати Борис, як я можу звертатися до вас?

   — Дарина! Тихо промовила налякана жінка.

   — Дуже приємно Дарино.

 Чоловік узяв з столу її босоніжки й простягнув їй.

— Ось візьміть ваше взуття, а також телефон – це все було в автомобілі.

 Жінка не сміло підійшла до чоловіка і ледь не тремтячими руками взяла від нього взуття і телефон. Цікавість таки взяла гору, вона на мить заглянула у його очі які були темно-карими, великими, красивими із довгими віями.

— Дякую! Тихо промовила розгублена жінка, а тоді так само додала. – Борис! Я вдячна вам за все, я знаю ви поспішаєте… Вона зніяковіла і все-таки запитала. — Можна я поїду?

Борис зітхнув йому чомусь не хотілося її відпускати, хотілося, щоб вона була поруч як найдовше.

— Вам не цікаво як ви опинилася тут? З фліртом у голосі запитав Борис.

 Дарина серйозно глянула на чоловіка навпроти, а тоді опустила погляд, їй було соромно.

— Мабуть, ні. Я, мабуть скоїла щось не пристойне, я не пам’ятаю… Її голос звучав розгублено і винувато.

 Борис посміхнувся при жахливій бороді його очі були добрими й дуже красивими.

— Змушений вас розчарувати ви нічого не накоїли, не рахуючи випиту пляшку вина і те, що так відважно вляглися спати посеред поля, навіть не зачинивши авто.

 Дарина знову опустила очі почервонівши й у своє оправдання кинула різко глянувши на нього.

    — Іншого виходу в мене все рівно не було.

 Борис хмикнув і заперечив.

— Можливо! Але ви не подбали про свою безпеку, добре що все закінчилося, добре.

 Дарина великими очима глянула на кремезного варвара. Він мав рацію, але вона правдиво відповіла.

   — Я якось про це не подумала, в цей момент, мені було байдуже.

   — І часто вам буває, отак байдуже. Сухо поцікавився Борис. Її відповідь страшенно йому не подобалася...

P. S.

Рада вітати вас на своїй сторінці й бачити серед свої підписників та читачів. Завжди ваша Лія Тан.