Весілля, весілля... На весіллі люди!
Слава Україні!
Христос Воскрес!
Я ще не вітала шановне паньство на Букнет зі світлим Великоднем. Сьогодні вирішила виправитися, бо надибала трохи часу, а ще ж я не можу, як не напишу, що вчора зі мною трапилося))
Не думала і не гадала, але занесла мене доленька надвечір у мальовниче село. Срака світу, але 4G ловить. І церква там дуже гарна. Треба було забрати одного важливого пасажира, що я й зробила. Але дорогою нас перепинив молодик у фартушку. Біленькому такому, зі складочками. Милота. В руках тримав таріль з наїдками і пляшчину.
Тут мій пасажир бомкає:
- Стій! Весілля!
Я витріщилася на молодика і питаю:
- Яке весілля?
- Ну, весілля в людей.
Ох і закрутилося! Я багато дізналася про молодят, які прожили разом п'ятнадцять років, і таки вирішили розписатися, бо війна і ніхто не знає, що його чекає. Трохи здивувалася, бо для села шлюб без узаконення вважався табу, однак ці молодята на те не зважали. Жили так, як їм добре. Молодці. Я аплодувала.
Але вразило мене не це, а традиція. Колись по селах, та й певно не тільки, виносили столи, перепиняли молодят, які йшли з церкви і вимагали могорич. А під час самого весілля “запорожцям” виносили гостинці. І обов'язково будували шалаші на двісті душ))
А потім я приїхала додому, сіла за комп і втямила, що всі мої герої, якщо й одружувалися, то якось не так. “Не по людськи”, - сказала б моя бабця))
Нестора та Анну я також одружила не по людськи. Буду виправлятися, а ви поки лишайтеся на вістрі чеснот.
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти11 років тому у мене було весілля в шалаші. Правда не на двісті людей трішки менше. У нас традиція що молодого перетиняють ще як він лише прийшов до молодої (у нас називається брама це плетуть з смереки арку тризуб або в формі літери А) і також вимагають викуп. І звісно вечір виносять могорич запорожцям.
Інна Камікадз, Зараз роблять у ресторанах. І дуже рідко роблять браму.
А я таку традицію (перепиняти молодят і пригощать, а потім вимагати викуп за проїзд) побачила в Білорусі, коли заміж виходила тридцять років тому))
Natali Pecha, не була в сусідній державі, але, оскільки ми всі маємо слов'янське коріння, тому не дивно, що традиції схожі.
Я такі весілля називала " фестиваль, де діти губляться". Хотілося б знову на такому побувати. Довгі столи, весільний марш, танці на дощаному настилі до рання , полька з гудзом...єх
Лілія Квіткова, ми свого у дівчинки під крилом знайшли. Уже знайшов собі наречену))
Христос воскрес,і в нас також така традиція і з могоричем і з запорожцями біля хати накривають столи ,танцювали до ранку і забава на 250 людей ,всі були щирі, веселі ,доброзичливі ,все було не так.Згадала своє весілля 1997 р.Так що ностальгія за всім цим, зараз все по іншому.
Інна Камікадз, Ви праві на всі ? , щирості було більше ніж заздрощів
Воістину Воскрес! Дуже рада чути тебе, моя зіронько, хоч віртуально. Так, колись були весілля... Все відходить, а особливо тепер.
Марія Наконечна, а тепер і весіль не роблять. А якщо й так, то маленькі, тільки для своїх. Гучних святкувань не влаштовують. Може, й правильно)
У нас в селі і зараз є така традиція) Перепиняють молодят зі столом з розпису (в нас церкви немає), переливають з відра дорогу. І через воду наречений наречену повинен пронести на руках. Деякі вмудряються пролити воду вздовж дороги) Тоді нести приходиться довше) А потім молоді частують "перепиняючих" могоричем. Коли молоді йдуть до розпису, то весільні батьки призначають відповідального за цей могорич.
Світлана Герасимчук, от і я замислилася, прочитавши ваш коментар. Тепер буду шукати в чому сенс того обряду)
А моє весілля в 1995 році було на триста п'ятдесят душ))
Oksana Teplyuk, Оце шалаш був!
Воістину воскрес. Героям слава
Наталя Костів, ❤️❤️❤️
Ну, Нестору з Анною нікого на шалаші скликати. А от Вітрогон міг би правильне весілля відгуляти) Може, кузина сподобиться?
Lara, Ооооо. У Вітрогона було б козирне весілля, але авторка скупердяйка. Не захотіла шалаш клепати на двісті душ))
У підсумку весілля не рятує від розлучень. А інколи ті хто просто розписався набагато краще живе ніж ті, у яких весілля було. Але все ж, в цьому пишному весіллі, з наметом у 200 осіб... Це якось єднало людей, не тільки молодят)))) І насправді невідомо як правильніше. Але магарич це добра традиція
Diana Tsoneva, Від розлучення не рятує нічого. Ні церква, ні весілля на 200 душ
Воістину воскрес! То що, побудемо ще й на весіллі із застіллям!!!!)))) Тільки ЗА!!!!!
Оксана Венгриновська-Гусар, Їм би багато чого не завадило б, але вони цього прийдуть))
Воістину воскрес!
Христина Погранична, ❤️❤️❤️
Воістину воскрес. Героям слава. У моєму селі, могорич з молодят то закон. З нетерпінням чекаю на продовження. Творчого натхнення
Svetlana Kapysta, Дякую)) Я якось уже забула про ці традиції)
Воістину Воскрес! Так, сільські весілля - то цікаво, колоритно, більш емоційно, ніж у місті. З дитинства та молодості пам'ятаю, сама старшою дружкою на такому була).
Наталя, Я дружкою була п'ять чи шість разів)) Уже й точно не пам'ятаю)
Вітаю!!! Може ви і праві,але...!!!Але коли весілля "не так",то набагато цікавіше і запам'ятовується надовго!!! ❤❤❤ Але це суто моя думка!!!...
Інна Камікадз, І не кажіть!!! Сама б на такому погоцала!!! ::)))
Воістину Воскрес! В моєму селі і досі виносять стіл з хлібом і сіллю перед машиною молодят і просять могорич. А "запоріжців" зараз нема,
тому що святкують у кафе і там танцюють. )
Світлана Корх, Зараз шалашів не будують. Люди навчилися жити легше і це добре)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати