Привітусики, дорогенькі!

Я на декілька днів зникла з радарів (не по своїй волі) і зазирала на сайт лише пару разів на день, але це вже в минулому, бо я повернулася :) І, спішу нагадати, що наступний розділ "Зведених" на сайті  з'явиться вже сьогодні о 17:00. А поки – от, шматочок майбутньої глави.

Спойлер:

Джудіт тільки очима кліпнула, намагаючись побороти бажання врізати по веселій морді зведеного брата.
— Ти звідки взявся? — Спитала, впоравшись з переляком.
— Звідти, — він кивнув головою в сторону, де його чекали друзі. — То хто там залюбки пригощав би дітей круасанами? Не ти ж, сподіваюся?
— А якщо і я? — Джудіт, нарешті, повернулась до нього. Розпатланий, червоний, трохи мокрий і з широкою посмішкою на вустах — далеко не той нажаханий малий, яким вона уявляла його ще кілька хвилин назад. — Ти пам’ятаєш, що нам ще на сцену виходити?
— Звісно, — він мазнув рукою по волоссю, прибираючи те назад. Темні пасма слухняно впали у потрібну зачіску. — Так краще? Чи хочеш, щоб я застібнув сорочку й пов’язав краватку?

…Далі буде…
А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤