Доброго дня! Мої любі!

Сьогодні діє знижка на роман "Умови контракту".

Соломія у відчаї погодилася на пропозицію батька, який їй обіцяв, що її шлюб буде фіктивним.

Та виявилося, що це далеко не так.

В них зі вже тепер чоловіком є умови контракту, яких вони обоє мають дотримуватися.

                                 Соломія та Всеволод

УРИВОК.

Чоловік стояв поруч, важко дихаючи, суворо кинув.

— Як там тебе, охолонь.

— Соломія Петрівна, для тебе. — Нагадала дівчина.

Скидалося на те, що наречений не хотів аби вона йшла, невже боявся підставити таточка. Ну, що ж маленька перемога. Всі козирі в її руках, головне не перестаратися і не перегнути палицю.

Сперлася об стіну біля дверей, в шубі було душно, але вона її нізащо не скине.

— Соломіє, переодягайся часу мало.

( — Йой, що це? Назвав на ім’я. — Невже корона впала. — Ні. Мабуть. Ні. Дзенькоту не було чутно. Не впала корона, а так хотілося її змахнути.)

— Я не жартую Всеволоде. — Холодно без емоцій кинула. — Я не збираюся зв’язувати своє життя з людиною, яка немає елементарної поваги до оточення. Мені з тобою жити. В люди виходити, а ти... — Ти дикар, невихований. Ти, що ріс, мов Мауглі?

Прискіпливо дивилася на нього, він мовчав важко дихаючи, й з-під лоба дивився на неї, та було байдуже. Якщо він ще раз проявить силу, вона точно не переодягнеться.

— Я розумію, що ти не в захваті від мене, повір я від тебе теж. — Говорила спокійно без емоцій, а тоді попросила. — Тому, ще зараз, ми можемо щось змінити та...

— Не можемо. — Перебив її різко чоловік.

— Тобто, не можемо? — Великими очима дивилася на нього. Серце нарощувало ритм, відчувала, що скаже щось невтішне.

— Наші батьки, вчора пізно ввечері підписали угоду і юридично завірили її. — Перевів подих. — Тепер ти моя до останнього подиху. — З іронією кинув він, криво посміхаючись.

БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНА ВСІМ ЗА ПІІДТРИМКУ, ПЕРЕГЛЯДИ ТА ВІДВІДУВАННЯ СТОРІНКИ.