Знижка на історію Івана та Софії.

Доброго дня, мої любі!!!

Сьогодні діє знижка на бунтівну історію кохання " Лютий ворог". На вас чекають протистояння характерів. Бунт Софії та цілеспрямованість Івана. Доля зіграла з ними злий жарт, і їм обом довелося певний час перебувати в одному будинку, ледь не на краю світу.

                                                    ЛЮТИЙ ВОРОГ

Уривок.

— Я ж просила... Нагадала вона. Чи вам з Войтко замало того, що ви зробили? Вирішили добити мене остаточно?!!

Іван терпляче чекав і коли вона замовкла, суворо запитав.

— Ти закінчила?! Не давши їй відповісти, наказав. — А тепер, послухай мене, хоча б хвилинку.

— Я... Було щось хотіла заперечити Софія заклавши руки на грудях.

— Не перебивай! В котре різко наказав він. — Ти можеш мене ненавидіти скільки завгодно. Не приємно звичайно, але повір переживу. Підійшовши ближче до дівчини невдоволено продовжив. — Вже тиждень за тобою ведеться стеження, я гадаю ти знаєш хто за тобою слідкує. Якщо не віриш в тебе при вході в офіс, камера висить, перевір. Автівки марки ВАЗ кожен день змінюють колір і супроводжують тебе цілий день і кругом. За твоїм будинком теж стежать цілодобово, мабуть, бачила чорний Volkswagen Passat. Це авто стоїть там постійно, тільки склад людей змінюється. Твоє життя в небезпеці.

Софія відчула, як пришвидшено забилося серце від жаху. Вона великими очима дивилася на чоловіка, який стояв зовсім поруч. Дівчина бачила цей автомобіль, який стояв вже другий тиждень, на тому ж місці, ще й дивувалася, авто стоїть ніхто не забирає. Виявляється воно не порожнє, через тоновані вікна вміст салону побачити було неможливо.

Отже, Войтко не дрімає. Від цих думок стало прикро і моторошно. Спазм здавив горло і вона ледь видавила.

— Залиш мене. Мені нічого від тебе не потрібно... Повернувшись до Кохана спиною підійшла до вікна. Тепер і справді помітила припарковані Жигулі з тонованими вікнами.

— Я тобі не вірю. Крізь сльози прошепотіла вона, усвідомлюючи, що він правий, але це ніяк не міняло ситуацію. Вона не могла йому вірити, адже він такий самий як Войтко. Хтозна-чиї це автомобілі?

— Софіє, отямся закликав Іван. — Ти в небезпеці, ти це розумієш?

— Кохан, забирайся! Роздратовано наказала дівчина. Його залякування дратували її. Вона обернулася обличчям до чоловіка. — І людям своїм накажи нехай забираються.

— Софіє, ти не нормальна? Теж зірвався Іван, її упередженість бісила його.

— Яка вже є. Нехай тебе це не обходить. Сльози котилися по щоках, дівчина не могла дати їм раду. — Йди звідси та більше не приходь. Благала вона. — Просто йди...

Приємного читання!!! Спасибі усім вам, мої любі, за підтримку, моїх історій, це є солідним стимулом та додає наснаги!!!