Вітаю, мої любі Натхненники!!! 
СЬОГОДНІ ДІЮТЬ ЗНИЖКИ НА
5 МОЇХ КНИГ 

Спекотно… ніжно… солодко…весело… життєво…
ОБЕРЕЖНО!!! SO HOT !!

«Картер & Сорайя. Казка для дорослих»

Уривок
   — Ей, Білосніжко легше! Не хочу, щоб ти сказала, що я тебе напоїв. — Засміявшись, я підійшов до каміну, і дивлячись їй у вічі, сказав. — Він ідіот Сорайє. Твій колишній підіймав своє его завдяки тому, що намагався принизити твої чесноти. Так роблять ті, хто сам ніхто. Мабуть він і «курдупик». — Підморгнувши їй, я сперся об полицю над каміном.
   Сорайя засміялась.
   — Дякую, Картере. Навіть, якщо ти так не думаєш, мені приємно.
   Господи! Що ж з цією дівчиною таке?!
   — Кожне моє слово правда. Якщо я вже щось говорю, то це лише правда. Я не люблю просто здригати повітря тупими розмовами, чи тими, які нічого в собі не несуть, тож коли я вже говорю – то мені можна вірити. І я б довів тобі, що ти неперевершена, якщо б я знав, що в кінці кінців не розіб’ю тобі серце.
   — Чим?
   — Тим, що я не належу до чоловіків, яким потрібні стосунки».


ПЕРША ЧАСТИНА КНИГИ (МІНІ ІСТОРІЯ )
Зупинка кохання


Уривок:
   «Хурделиця все більше набирала обертів і я починала жалітись сама собі. Чому це мало статись зі мною? Чому зараз? Чому під новий рік? Я не хочу замерзнути посеред дороги з валізою в руках. Не хочу, щоб мене зжерли вовки, якщо вони тут є. Цікаво, вони тут є? Я почула шурхіт, і перелякано кинувши валізу, побігла з криком в невідомому напрямку, і стукнувшись об щось тверде, впала на п’яту точку. З зойком я простягнула руки вперед і попередила того, хто ховається під каптуром.
   — Я знаю карате.
   — Вітаю. Але це вам не допоможе вижити, коли стихія – це майстер з полювання на таких, як ви.
   — Таких, як я?! Що це означає? — Я обурилась так, що забулась, що маю боятись.
   — Підводьтесь. — Незнайомець простягнув мені руку, і я прийняла допомогу. Вставши, я забрала руку і почала обтрушувати свою куртку. — Ви, що потяг прогавили?
   — Я проспала свою станцію. Мене обікрали і я на все це не заслужила. — Хникаючи, скоромовко мовила я».

"ТИ МІЙ БОС?!" 


Уривок:

   «Хлопець стиснув її щосили в своїх руках, і з жадібністю припав до її вуст. Смачні… солодкі наче полуниця… так, так… саме полуниця… солодка, ароматна і соковита. Їси і не наїсися. Його руки стиснули в кулаку її блузку на спині… Пристрасть та шаленство – бо ще, як можна назвати те, що відбувається?!
   Він відчував її аромат, - солодкі нотки полуниці та диких квітів… Знову полуниця.
   Доки дихання з серцебиттям прискорювалось, - вони забулись, де знаходяться. Шум… танці… люди… все повз них. Доки, чийсь голос не обірвав цю неймовірну та солодку ейфорію під назвою цілунок «незнайомців»».


"Я ТВІЙ БОС!"
(тицяйте по назві книги або картинці  і перейдете на неї)



Уривок:
   «Нахаба! Тиран, якийсь! От влипла! Та ще й власне тіло зрадницьки підводить мене. Я біля нього, як та свічка… Що мені тепер із цим робити? Він мій бос, - між нами нічого серйозного не може бути. І він дав зрозуміти це, коли говорив, що не зустрічається зі своїми підлеглими. Тож… Своє бажання, - треба заховати там, де воно і було раніше… в барлогу – хай спить. Якось же весь цей час воно спало. От і зараз – я все зроблю, щоб так було і надалі. Нема чого западати на власного боса. І хай ця Ольга думає, що завгодно – я не буду його зваблювати. Крапка.
   Готувати каву! Міцну. Гарячу. Солодку.
   Вона знову важко зітхнула, і почимчикувала готувати каву.
   Може всипати отрути?...
   Вона захихотіла сама до себе.
   Ні. Шкода такого красеня,… шкода…
   Вона робила все так швидко, що коли вона принесла йому каву, він здивовано подивився на неї.
   — Смачного. — Анна поспішила вийти, щоб навіть не знати, чи до вподоби, чи ні йому кава. Вона знала відповідь – «ні». Таким, як він завжди недогода.
   — Вона ж не з автомата… правда? — Запитав він, дивлячись їй у слід.
   — Ні. — Не обертаючись, відповіла вона.
   — Ви її самі приготували? — Поцікавився він.
   — Так. Я завжди маю з собою чайничок. Варену каву і цукор. — Вона розвернулася і додала: — Бо…
   — Що? — Його очі сканували її красу.
   — Бо я сама люблю,… Міцну. Гарячу. Солодку… каву. — Її очі спалахнули.
   Він бачив, як в її очах прокидається бажання та первісний інстинкт. Він бажав підійти та поцілувати її.
   — Ваша кава ідеальна. Буду вдячний, якщо ви будете готувати її сама. — Він ледь усміхнувся.
   Анна бачила, як спалахнули його очі, від її слів. Вона могла б присягнутись, що він не думав в ту мить про каву. І їй подобалося так думати, навіть якщо це просто її уява… яка їй до смаку.
   — Добре. — Анна хотіла піти, але він знову її зупинив.
   — Ви не додали випадково… у мою каву отруту? — Його брова злетіла, а кутики губ посмикувалися в усмішці.
   — Не випадково… — Її очі заблищали сміхом і вона додала: — Смачного.
   Він не втримався і широко усміхнувся. Йому до нестями подобалося, як вона поводиться, і те, що вона говорить.
   — Дякую, Анно».

 «ТВІЙ БОС – Я!»

Уривок:
« — Знаєш чому, мене так здивувало твоє ім’я, Єво?
   — Чому ж? — Вона наблизила своє обличчя до його і вловила аромат туалетної води. Приглушені нотки деревини, мускусу… справжнього чоловіка.
   — Бо я, - Адам. — Він усміхнувся і подивився на її декольте. — Ну, Єво… яблуко приготувала?
   — Тебе звати Адам? Реально? — Вона мило засміялась. — Адам, ти вже грішиш… підійми очі.
   — О, Єво… Відчуваю себе в Раю.
   — Вибач Адам, але зараз… я маю працювати і…
   — І?
   — І чекати на нового боса.
   — Приємно познайомитись. — Адам простягнув їй руку і усміхнувся».



«БОС ТУТ Я!»



Уривок:
  «Сара на мить заплющила очі, чіпляючись за Красунчика, але через кілька секунд, відчувши на собі прохолоду ночі та незвідану швидкість, - вона розплющила їх та з захватом посміхнулась. Вона поклала свою голову на його спину, ховаючись від вітру. Кайф та насолода від чогось нового, адреналін та повна ейфорія від відчуття польоту, - захопили її настільки, що вона не одразу розчула голос Даниїла, який перекрикував рокіт «харлея».
   — Ну як тобі?
   — Це не-ре-а-ль-но! — Її голос зірвався на крик.
   Даниїл вишкірився на всі тридцять два. Насолода від того, що за його плечима сидить неймовірна Красуня, якій до вподоби байк та швидкість, - він почувався наповненим… він почувався щасливим. Це відчуття давно зникло з його життя, і відчувши його зараз, він не міг його сплутати ні з чим іншим».

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО НОВИНКИ, ЯКІ ОНОВЛЮЮТЬСЯ КОЖНОГО ДНЯ.

ВОНА МІЙ БОС

«ВІКЕНД ДЛЯ БОСА»

****************

А ЩЕ СЬОГОДНІ СМАЧНІ ЗНИЖКИ У МОЇХ КОЛЕГ

"Кохання (не) забути. Заручені долею" 
Служниця