Привітусики, дорогенькі!

Вриваюся до вас похизуватися своїми успіхами у знайомстві з нейромережею, яка з першого разу видала мені за запитом ось цей от неймовірний шедевр, який тепер буде новою обкладинкою до "Зведених". Вона (нейронка) навіть підігнала мені приємний подаруночок у вигляді відсилок: грозове небо за Джудіт, не тільки як натяк на очевидне, а і як натяк на стан героїні по приїзду у Санфолт; спокійний, меланхолійний осінній пейзаж за Аланом, про те, що коїться у нього в душі. Ну і майже таким я уявляла їхній будиночок, не вистачає тільки горища.

Словом, я в захваті від нової обкладинки. А як вона вам?

І нагадую, що розділ "Зведених" вийде за планом, тобто завтра о 17:00.
А тепер до головного – до спойлеру!

Спойлер:

Алан, тримаючи Джудіт за руку, схрестив їхні пальці.
— Я з тобою, — прошепотів, всміхаючись у зал. — Не бійся.
— Я знаю, — не втримавшись, Джудіт підняла погляд на Алана. Зараз, стоячи поряд з нею у своєму чорному костюмі, в теплому світлі сонячних променів він виглядав неперевершено. — Дякую.
— Будеш винна, — підморгнувши їй, Алан кивнув поглядом в сторону залу. Джудіт зрозуміла натяк, всміхнулась ширше й повернулась до глядачів.

…Далі буде…
А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤