Я Кидаю ТобІ Виклик.


Привіт, мої любі Бубоньки!!!

Запрошую до класної книги де дуже багато протистояння, кохання, пристрасті та табу.


«КНИГА ТУТ» 


   Увійшовши до свого номеру, я не могла повірити в те, що наговорила Деймону. Він дав ясно мені зрозуміти, що між нами не може бути нічого, окрім роботи та відвертого флірту. Але мені цього замало. Я хочу його. Мені потрібен він. Проте… я все-таки розуміючи, що нічого не буде, все одно поперла напролом своєю ініціативою. Мені треба відступити, - нічого з цього не вийде. Нажаль.
   Клубок зі сліз підскочив до горла. Зачеплене самолюбство та розуміння того, що нам з Деймоном нічого не світить, робило мені боляче… Дуже боляче. Сльози покотились щоками, капаючи з підборіддя. Мені так шкода, що той, кого я так сильно хочу, не може бути моїм. Витираючи сльози долонями, я поспішила роздягнутись і піти в душ. Мені треба було умитись та відчути гарячі краплини води на своїй шкірі.
   Стоячи у кабіні під душем, я намагалась змиритись з тим, що я і Деймон – ми не пара. Хоча я і повторювала це в своїй голові, моє серце не хотіло цього розуміти. Як я буду з ним працювати? Як нам далі бути? Я закохалась у нього. Закохалась усім серцем.
   Вимкнувши воду, я дістала рушник, і витершись насухо, вийшла з ванної і опинилась в номері. Ще вчора він притискав мене до тієї стіни та цілував, а сьогодні… Я тут сама і буду лягати, як завжди в холодне ліжко. Простягнувши руку до вимикача, я підстрибнула від неочікуваної появи Деймона в моєму номері. Він був лише в боксерах,… босоніж з мокрим від води волоссям, зачесаним назад…  Він дивився в мої очі, і важко дихаючи, промовив:
   — Ми в Бостоні – фактично я і ти не порушуємо правил. — Це було дивно… Я б сказала по-дитячому, але якщо йому так легше – тоді не буду сперечатись. — Лише ця ніч. Виклик кинуто. Приймаєш його? — Очі Деймона блукали моїм тілом, повертаючись то до губ… то до очей… Він терпляче чекав на мою відповідь.
   Я знала, що мені буде важко… потім… Але не погодитись на його пропозицію, я не могла… Я не хотіла. Мені потрібна ця ніч. Ніч в його обіймах. Ніч, де він зробить мене своєю. Я хочу. Так, я згодна.
   Дивлячись в його очі, я звільнилась від рушника, і кинувши його додолу, запитала:
   — Така відповідь підходить?

****Моя сторінка на Букнет **** Моя група фейсбук   ****Моя сторінка на фейсбук ****Мій інстаграм****

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Челендж "У головних ролях..."
Колись я вже робила схожі блоги — обирала акторів, які могли б зіграти в екранізації моїх книжок. І сьогодні настала черга історії «Один ритм на двох». Хто б міг втілити цю ніжність між Олівією та Скай? Ось
Він - моя ціль, але ж блін....
Хто сказав, що небезпека - це коли тебе хочуть зламати? Хоча... і це я вже відчула. Справжня небезпека - коли чоловік, який без вагань може бути жорстоким, раптом відсуває для тебе стілець, замовляє гарячий чай, витирає серветкою
Невже все пропало?
Я вже прямувала до одного з адміністраторів, щоб теж скористатися їхніми послугами, коли двері одного з трьох ліфтів на протилежному кінці вестибюля розсунулися. І я відчула себе так, наче під моїми ногами розверзлася
Коли, на вашу думку, варто завершувати історію?
Коли, на вашу думку, варто завершувати історію? Вести її до логічного фіналу чи зупинитися в той момент, коли розумієш, що активність книги поступово падає? Зараз я саме опинилася в такій ситуації. З кожним днем читачів
Записка 4
Поки без нового контенту, служба душе зараза. Але скоро все має стабілізуватися і я зможу продовжити історію.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше